“Люди обіймали зі сльозами на очах”: як бригада “Черкасиводоканалу” допомогала відновлювати будинки на Херсонщині

Скрізь вибиті вікна, розкидана цегла, оголені дахи без шиферу, сліди від вибухів і куль - таку картину побачила бригада «Черкасиводоканалу», коли завітала в село Новопетрівка, що на Херсонщині. Туди працівники приїхали, аби допомогти відновити 4 будинки в рамках всеукраїнського проекту «Пліч-о-пліч». Приїхали з будматеріалами і технікою. Впоралися – за 10 днів.

Життя розділилося на «до» та «після»

На фото – будиночок Бориса Констянтиновича. Там він жив із дружиною. Подружжя вже пенсіонери, раніше працювали в місцевому колгоспі в рідному селі Новопетрівка. 23 березня 2022 року село опинилося під повною окупацією. Виїхати подружжю не було куди, тож всі 7 місяців вони просиділи у підвалах, ховаючись від обстрілів…

Одного дня, поруч із їхньою хатиною вибухнув Камаз із повним боєкомплектом, потім ще один – із соляркою… Розбитий дах, посічені шибки, розбиті двері, стіни розсипалися. Все це люди довгий час намагалися латати плівкою, брезентом, закривали ганчірками дірки в стінах та стелі.

А ось ці фото – це вже свіжі світлини цієї ж хати після ремонту. Відновили будинок власноруч для подружжя працівники «Черкасиводоканалу», які у складі бригади з 4 осіб вирушили у Новопетрівку в рамках всеукраїнського проекту «Пліч-о-пліч». Так будинок отримав новий дах, вікна, двері. Відновили і стіни, де були руйнування та тріщини.

Працювали з 4 ранку і до заходу сонця

Ремонтувати 4 будинки у селі Новопетрівка вирушили працівники КП «Черкасиводоканалу»: Сергій Помогайбо (столяр), Григорій Батюк (слюсар), Ігор Нагайко (слюсар), Володимир Шадловський (водій) та Геннадій Тамаз (начальник РБД). Газель та «маніпулятор» завантажили інструментами, будівельними матеріалами та питною водою.

Геннадій Тамаз згадує: «Просиналися вже о 4 ранку, швидка кава – і вже о 4:30 були на даху, міняли шифер. Перші три дні було трохи страшно, гупало добряче, трохи незвикли до таких голосних звуків. Плюс ще температура повітря була шалена, термометр просто зашкалював. В обід – міняли вікна, двері, клали цеглу. І так щодня до 9 вечора протягом 10 днів. Хотілося якнайшвидше закінчити і порадувати людей. Їм тут не легко. Звязку немає, інтернету теж, світло з перебоями. Водогін вщент розбитий, за селом є ставок, поруч криниця, воду доставляють бочками на тракторі. Колодязі в селі є, але коли вибухнув Камаз із соляркою, вода в них стала непридатною для пиття. Ми один раз помили руки нею, а потім ще три дні "пахли". Продуктів теж дістати важко, є один в селі міні-магазинчик, там тільки основне, а так - потрібно їхати або в Високоліппя або в Кривий ріг за 30 км. Лікарі приїжджають раз на тиждень. Скрізь залишки снарядів, заміновані поля, городи… Раніше було 300 дворів, на відновлення потрапило 160».

Дякували зі сльозами на очах

А це на цьому фото вже інша хата – пенсіонерки Тетяни Вікторівни. Чоловік в неї помер, син в Польщі, тож відновлювати розбите житло було просто нікому.

Тетяна Ольховська зізнається: «Я й не не вірила, що хтось може ось так просто приїхати і зробити нам ремонт. Моє житло постраждало від обстрілів з гелікоптера Думала, що так і житиму тут. А хлопці приїхали – вікна нові поставили, двері, цеглу переклали, де були обвалені стіни. Я дуже вдячна, обіймала їх, зі сльозами на очах. Зробили дуже швидко, якісно Я не можу передати які в мене були емоції, коли я поглянула на мою хату, вона – знову жива».