«Краще жити без сцени, театру, глядачів, ніж танцювати під арфи росіян». Історія народної артистки України Олени Галл-Савальської з Херсона

«Херсонський театр – мій другий дім. У серпні 2022 року нам з колегами вперше з початку повномасштабної війни вдалося потрапити туди, аби забрати особисті речі. Коли я переступила поріг своєї гримерки, де працювала майже 40 років, то сльози полилися рікою. Тут мої костюми, мій грим, прикраси для виступів, вази, які завжди були заповнені квітами. Тут все моє життя…. Не знала, за що мені хапатися. Не хотілося, щоб невідомі особи там нишпорили. Я взяла вазу і як гепнула об підлогу, що вона розлетілася. І мені здалося, що на маленькі уламки розлетілося моє театральне життя», – розповідає Олена Галл-Савальська.

Народну артистку України Олену Галл-Савальську знає не одне покоління херсонців. Її дитинство пройшло за театральними кулісами, майже все життя на сцені Херсонського академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Вона підкорила серця тисячі українських глядачів своїм голосом, харизмою та перевтіленням у сценічних героїв. Ми нарешті відкрито можемо розказати про те, що пережила знана актриса під час окупації та хто допоміг їй подолати депресію і повернутися на театральні помости.

Боялися примусової евакуації в росію

Олена Галл-Савальська разом із чоловіком Віктором вісім з половиною місяців прожила в окупованому росіянами Херсоні. Вони думали виїхати з міста, але обставини цьому зовсім не сприяли: обидва захворіли на COVID, потім операція собаки і на додачу несправність особистого авто. Жінка зізнається, здавалося, що все ніби грало проти їхньої родини.

«Про початок великої війни повідомив чоловік, який на той час перебував у лікарні. Він сказав, щоб я зібрала документи та гроші, підготувала валізи. Якщо чесно, його слова не сприйняла серйозно, бо на той момент війна вже тривала вісім років. Тому я попросила медиків, щоб чоловіку продовжили лікування, а сама пішла гуляти із собакою, – згадує пані Олена. – Вже на вулиці побачила паніку, черги, заповнені речами автівки, які роз’їжджалися у невідомому напрямку. Остаточне усвідомлення прийшло в березні, коли росіяни окупували місто».

Родина актриси має квартиру у центрі Херсона. Тож, щодня з вікна кухні жінці доводилося бачити комендатуру, озброєних росіян та ворожу техніку з написами «Z». На вулицю Олена Галл-Савальська майже не виходила, а за продукти та прогулянки з собакою переважно відповідав чоловік.

«Я прокидалася зранку і так хотіла вірити, що окупація Херсона – страшний сон, – згадує пані Олена. – Але мені достатньо було виглянути у фіранку на кухні і всі надії розсипалися, як попіл. Так, я на власні очі бачила, як росіяни заселялися у військову частину, розвантажували якісь речі, обживалися. А ще, бувало, гортаєш стрічку в інтернеті і постійно траплялися дописи про розстріляних людей, про грабунки квартир та будинків. Мені важко було бачити весь той жах, що творили окупанти в Херсоні. Єдине, що допомагало підтримати мій моральний дух, – українські пісні, які я наспівувала собі тихенько у квартирі, щоб не чули сусіди, щоб не чули перехожі на вулиці. То Державний Гімн України, то «Червону калину», а сльози просто бігли по щоках. І так собі думала: невже завжди доведеться тихенько співати улюблені українські пісні виключно вдома… І знову плакала».

На запитання, чи роздумували вони з чоловіком про виїзд згодом актриса відповідає: «Так». Але зізнається – розуміли, що можуть не витримати складну дорогу та черги.

«Мої знайомі мені казали: «Олено, ти гіпертонік, а така спека, ти не витримаєш». На виїзд дійсно стояли страшенні черги, і знаю, що люди в них вмирали, – згадує народна актриса України. – Залишалося тільки чекати, коли українські військові звільнять нас. Ми у це вірили».

Найстрашнішим моментом в окупації пані Олена називає примусову евакуацію на лівобережжя Херсонщини та до росії. Актриса каже, вони з чоловіком побоювалися, що росіяни прийдуть до квартири та силоміць будуть їх перевозити.

«Ми терміново переїхали до приватного сектору, що біля бібліотеки Олеся Гончара. Не було світла, тепла, води і мобільного зв’язку. Чоловік з самого ранку ходив до Дніпра з відрами і набирав воду з річки. А так ми навіть не виходили зі своєї хати. В цей час окупанти грабували і вивозили все з Херсона. Ми тільки чули як туди-сюди носяться машини. Ой, страшне відбувалося», – згадує Олена Ігорівна.

Одні виживали, а інші – танцювали під арфи росіян

Чималу підтримку під час окупації Олена Галл-Савальська отримувала від колег. Саме з ними збиралися у потаємному місці за філіжанкою кави, аби остаточно не зійти з розуму від війни.

«Пам’ятаю, як 8 березня 2022 року прийшли до Олени додому, принесли маленький презент. Вона зустріла нас зі сльозами на очах, раділа і переймалась, як ми зуміли оминути росіян, – згадує завідуюча режисерської частини Херсонського театру Ірина Корольова. – В окупації ми вже знали доріжки, якими можна пройти і не потрапити на очі окупантам. Бували дні, коли шукали для Олени специфічні пігулки і доставляли їх через Одесу, Запоріжжя, Крим. Коли я у вересні 2022 року прийняла рішення про евакуацію, було боляче залишати Олену та інших театралів».

Постійно на зв’язку з пані Оленою була актриса Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Олена Хохлаткіна. Жінка з Донеччини, пережила російську окупацію та бойові дії у 2014 році, тож знала правильні слова, які допоможуть протриматися.
Наприкінці весни з’ясувалося, що не всі театрали були принципові і дехто все ж пішов на співпрацю з росіянами. Зі слів Олени Ігорівни, новини про співпрацю колег із вбивцями були як ніж у серце. Вона не вірила ніяким виправданням.

«В голові не вкладалося, як можна свідомо бути зрадником. Спочатку колеги-колаборанти почали прикриватися тим, що готують свято для нашого Херсона, для нашої малечі. Але це все брехня, бо я особисто бачила, як росіяни привозили з Криму підставні родини до комендатури, аби створити псевдокартинку», – каже Олена Галл-Савальська.

Особисто для себе Олена Галл-Савальська вирішила, що краще жити без сцени, театру, глядачів, ніж танцювати під арфи росіян. Ділиться, до неї окупаційна влада не приходила, роботу не пропонувала. Хоча цього жінка боялася найбільше, адже мала подяки від Президента України за концертну діяльність на Чонгарі, у Маріуполі.

«Чи боялась я, що колеги-колаборанти здадуть мене? Так! Чи боялась я, що окупанти прийдуть до мене і зроблять будь-що за непокору? Так. Всі ми пам’ятаємо, як російські військові розстріляли у власному будинку диригента Юрія Керпатенка. Бо відчували у Херсоні безкарність та вседозволеність. А тепер згадайте, що я жила у кількох метрах від їхнього базування. Кожен грюк і стук для мене був до серця, – розповідає пані Олена. – Найбільше переймалась напередодні свят, бо знаю, що готували концерти, шоу та шукали, хто зможе виступати в дуеті з російськими діячами культури. Я злилася навіть тоді, коли власник кафе питав у мого чоловіка, чому це я не працюю, бо приїжджає Сергій Гармаш і йому шукають компанію. Для мене це бридко. Дякую Богові, що він відвів мене від пропозицій росіян».

У деокупацію Херсона Олена Галл-Савальська повірила не одразу. Спочатку думала, що то росіяни знімають чергове пропагандистське кіно.

«Колега Олена Хохлаткіна з Донеччини розповідала, що ми маємо бути готові до будь-яких провокацій, пропаганди від росіян. Тому я дійсно не повірила, що 11 листопада 2022 року нас звільнили і до міста вже зайшли українські військові. Пам’ятаю, що заходить мій Вітя і каже: «Олено, сусід бачив мотоцикл з українським прапором. Може, нас вже звільнили?» А ніякого звʼязку, інтернету не було, то як перевірити? До центру боялися йти… Увечері 11 листопада 2022 року почули, як люди біля в’язниці співають «Червону калину», а згодом Державний Гімн України. Вже зранку 12 листопада про звільнення знали всі. Ми були неймовірно щасливі і вірили, що пережили найстрашніше. Чесно, я не стримувала сліз», — поділилася Олена Ігорівна.

Люди аплодували стоячи, а вона не стримувала сліз

Але виявилося, що не все позаду. Одразу після деокупації росіяни почали масово обстрілювати місто. Тож Олена Галл-Савальська разом з чоловіком прийняли рішення виїжджати з Херсона. Їм вдалося зробити це 22 грудня 2022 року. Тоді родина оселилася за 60 кілометрів від Кропивницького. Десь всередині себе народна артистка змирилася, що війна назавжди забрала у неї можливість бути у своїй стихії – в театрі, на сцені, серед акторів та глядачів.

«Чоловік Віктор постійно переконував, що я обов’язково гратиму на сцені, як раніше збиратиму овації наших глядачів. Я дивилася на нього і не розуміла до чого ці знущання. Я йому так і казала: «Ти знущаєшся? Ти хочеш мене вже остаточно добити?» Для мене це була важка реальність, адже в один момент все стало на паузу», – розповідає Олена Галл-Савальська.

Дзвінок від директора муздрамтеатру у Кропивницькому В’ячеслава Вандрашека був знаковим для народної артистки. Він один з перших запросив пані Олену взяти участь у концертній програмі до річниці початку повномасштабного вторгнення «Україна понад усе».

«Під час телефонної розмови я почув, що вона засмучена, що їй потрібні нові емоції та враження. Пам’ятаю, як вона приїхала на першу репетицію, зібрався колектив кропивницького театру і Олена Ігорівна розплакалася на сцені. Її так розчулила театральна атмосфера. Під час прем’єри глядачі аплодували стоячи, був справжній аншлаг. Вона повернулася», – розповідає В’ячеслав Вандрашек.

Після успіху театралізованого вечора єдності «Україна понад усе», В’ячеслав Вандрашек та пані Олена продовжили працювати разом:

«Наша співпраця продовжилася ми представили глядачеві проєкт «Стус заборонений». Пані Олена грала НКВдистку, на руках якої помер Стус. Це був фурор», – ділиться пан В’ячеслав.

Повернення в кіно – як реанімація

Після «життя бабака» в окупованому Херсоні, народна артистка України Олена Галл-Савальська хапалася за усі пропозиції. Робота була як ковток свіжого повітря.. Жодних вагань не було, коли отримала запрошення на проби для серіалу «Перевізниця».

«Коли мене затвердили, то неймовірно раділа. Потім запросили, аби підібрати грим, костюм та почитати свою роль з режисером. Все сподобалося і наступний виїзд був вже на зйомки. Я не можу сказати, що вони відбувалися довго. Грала ж тільки в одній серії, але настільки цей процес захопив мене. Була дуже щаслива і дякую режисерам, кастинг-директорам, що знайшли мене, що повірили», – наголошує Олена Галл-Савальська.

Серіал вийшов на екрани у лютому 2024 року. Побачити херсонку можна у п’ятій серії. Там вона – бібліотекарка з Одеси, яка все життя оберігає українську літературу. У неї є онук, з яким вона посварилась і кілька років не розмовляє. Але після звістки про те, що його відправляють на фронт, героїня робить все можливе, аби встигнути вибачитись.

Гастрольне життя набирає обертів

За рік після початку великої війни херсонський театр поступово повернувся до роботи. І вже у грудні 2023 року Олена Галл-Савальська мала щільний графік. Зокрема, 2 грудня 2023 року в укритті арт хабу вона вийшла на сцену з прем’єрою моновистави «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже». Виставу поставили за п’єсою херсонської письменниці Олени Маляренко «Протитанкова відьма», назва вистави — рядки із відомого вірша Людмили Горової.

«В окупації почала писати 30 оповідань «Жизель і мир», в яких висміювала росіян. З травня 2022 року публікувала в інтернеті, де безоплатно з ними могли ознайомитися люди. Серед читачів був і директор театру Олександр Книга. Вже тоді йому сподобалися ці оповідання. А після деокупації Херсона мене запросили читати оповідання на Поетичній шафі. – розповідає письменниця Олена Маляренко. – Там Олександр Книга і попросив скласти за цими творами п’єсу. Я погодилась, але все забувала, а потім підрив Каховської ГЕС, порятунок будинку. Але директор повторно до мене подзвонив, щоб нагадати про обіцянку та попросив додати до нашої п’єси ще й шматок про екологічну катастрофу. Я написала чернетку, дала для ознайомлення, але театрали з таким захопленням взяли в роботу п’єсу, що вже і не довелося доопрацьовувати».

В основі сюжету історія жінки, яка пережила окупацію Херсона та зустріла звільнення міста. Вона втратила все після підриву армією рф Каховської ГЕС, та при цьому не зламалась, а, навпаки, ще активніше почала боротися за своє щасливе майбутнє. Героїня п’єси радіє «виходам» і нітрохи не лякається «прильотів». Після всього пережитого з жартом дивиться на світ та даремно не каламутить воду… в прямому і переносному значенні цих слів.

«У моновиставі «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже» – 70% моєї п’єси «Протитанкова відьма», а інші 30% – робота театралів. Знаю, що артистка Олена Галл-Савальська поставила від себе епізод, деякі фрагменти місцями поміняв режисер-постановник Сергій Павлюк. Також вони самостійно додали пісні, які гармонійно увійшли в цей текст. Мені подобається, як вони зробили. Я рада була долучитися до такої творчої справи, така ось наша колективна робота, яка без прикрас демонструє болючі моменти окупації», – додає Олена Маляренко.

Зі слів Олени Галл-Савальської, моновистава пронизує до глибини душі всіх присутніх у залі. Тут і сльози, і сміх, і самоіронія, і водночас глибока трагедія народу. І хоча з Оленою Маляренко вони познайомилися лише під час прем’єри, спільний біль окупації допоміг відчути той напрям, що задала авторка. З виставою «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже» театр активно гастролює. Театральний тур пролягатиме через Чернігів, Київ, Черкаси.

Уривки з моновистави «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже»Наразі Олена Галл-Савальська проживає у Миколаєві. Там разом з колегами готують нові вистави, аби вже у наступному театральному сезоні вразити українського глядача. Актриса переконує, тільки завдяки улюбленій справі вдається не існувати, а жити. Вона вірить, що Україна обов’язково переможе і вона неодноразово виступить на великій сцені Херсонського облмуздрамтеатру імені Куліша та пройдеться святковою ходою вулицями Херсона під час відкриття Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії».

“Херсон плюс”