“Кожна передача ліків у Херсон — маленька перемога великої справи”, — волонтер про щоденні виклики допомоги людям

Сьогодні це місто більше схоже на сон або ж фільм, який поставили на паузу. З 24 лютого в Херсоні змінилося все — від гуманітарної ситуації до можливості виразити особисті думки. Тепер жодна людина не в змозі спокійно спати, їсти, прогулюватись вулицями й навіть просто вільно говорити.

Єдине, що залишається незмінним — здатність творити неймовірні справи. Коли прийшла війна, альтруїзм сам по собі знайшов відгук в серці багатьох містян. Волонтерами стали айтішники, шеф-кухарі, власники бізнесу, вихователі дитсадків, фотографи, будівельники та представники інших професій. Один з них — блогер та інфлюенсер херсонець Стіліан, котрий наразі проживає в Одесі. Разом з дівчиною Альоною вони щодня купують і відправляють ліки жителям Херсонської області.

Усі фото надані волонтером Стіліаном

Стіліан згадує, що в останні передвоєнні дні моніторив усі новини, читав прогнози й почав писати артистам, аби достукатися до них, щоб українські зірки не мовчали про загрозу країні.

“В мене є контакти з деякими артистами. Вони дивляться мої історії в Інстаграм, тому відмічав їх. Написав співаку MONATIK, він переглянув і зробив репост повідомлення про критичну ситуацію”.

А потім, з настанням ранку 24 лютого, наступила пітьма для кожного українця. Як мільйони інших людей, блогер прокинувся від дзвінка зі словами “почалася війна”.

“Зателефонувала мама, я спочатку не зрозумів серйозність ситуації. Зайшов у соціальні мережі, прочитав новини. Окрім нецензурних думок не було нічого. Лише шок”.

До волонтерства херсонець прийшов непередбачувано для самого себе. Проте згодом зрозумів, що інакше вчинити не міг.

“Коли ти отримуєш повідомлення “Ви врятували мою родину”, коли тобі пишуть, що у бабусі може стати серцевий напад, коли всі соцмережі розриваються від прохань про допомогу, ти розумієш, що який там сон або їжа, потрібно бігти до аптек, шукати ліки, авто, яке їх доставить, адже люди дійсно потребують життєво необхідних препаратів.

Все почалося з того, що моя знайома, котра їхала з Чехії через Одесу в Херсон, попросила придбати ліки які замовили херсонці, тому що сама не встигла б до початку комендантської години. Ми практично за 3 години закупили усе, що було потрібно по спискам, віддали їй медпрепарати. Потім вона доставила ліки, відмітила мене в історії і після цього все закрутилося”.

За словами Стіліана, зазвичай день у волонтера проходить дуже швидко. Настільки, що час від часу не помічаєш, що ти не поїв, недоспав. Тож переважна кількість тих, хто допомагає, жертвують не лише своїм часом, грошима, а й своїм здоров’ям. А іноді й життям, як це сталося з одним із водіїв на шляху в окупований обласний центр.

Волонтер зазначає, що деякі жителі Херсонщини не цінують таких жертв.

“Найскладніше в нашій справі — комунікація і дивні люди, котрі не розуміють, який об'єм роботи виконується, скільки часу витрачається, скільки сил, енергії йде на допомогу. Вони думають, що це як “Нова Пошта”. День-два і ліки повинні бути на місці. Вони задають одні й ті ж питання: “Ну що там?”, “Ну коли там?”, “Ну де там?”, “Чому так довго?”, “А де водії зараз?”, “А дайте нам їх номера телефонів”. Такі люди витрачають багато нашого ресурсу. Коли ти робиш все за власної ініціативи, не просиш за це грошей, буває таке, що деякі на голову вилазять. Це пригнічує, проте більшість людей все ж вдячні та навіть іноді пропонують свою допомогу”.

Робота волонтерів — цілий ланцюг дій: перечитати сотні повідомлень, зафіксувати що саме потрібно та в якому дозуванні, придбати препарат, знайти водія, який погодиться його доставити, знайти людей у Херсоні, які заберуть передачу, роздати ліки тим, хто замовляв. І так по колу. Кожного дня. Практично 24/7.

Стіліан розповідає, що вночі вони з дівчиною розбирають повідомлення, а вдень вже збирають пакунки.

“Випадок який запам'ятався, напевно, найбільше. В нас був повний багажник медикаментів, які треба передати. Кожного разу, як ти дізнаєшся що хтось їде на Херсон та є можливість передати, то ти якнайшвидше біжиш, щоб встигнути. Тоді нам потрібно було їхати на інший край міста. Водій планував виїжджати в Херсон о шостій ранку наступного дня, тому… лише зараз або ніколи. На годиннику 19:00, рівно година до початку комендантської години. На дорогу туди теж рівно година. Просто в шаленому fast-режимі гнали, трішки порушуючи правила, тому що розуміли — на кону стоїть здоров’я людей. Їм життєво необхідні ці препарати. Кожна така передача — це маленька перемога великої справи”.

А після нашої найбільшої перемоги волонтер прагне змінювати своє життя і життя України на краще й закликає кожного цінувати те, що ми маємо. 

“У нас дуже сильний народ, крута країна. Після перемоги нашими головними задачами є боротьба з корупцією та невихованістю. Ми — цивілізоване європейське суспільство, яке заслуговує на краще життя, на повагу. Весь світ вже побачив і почув, що таке Україна. Тому в планах і перспективах робити тільки себе, своє життя, свою країну, своє місто the best”.