«Коли росіяни прийшли за Вовкою, вони знали про нього все»: 60-річна жителька Бериславського району дочекалась сина з полону

У вересні 2023 року Олег Батурін записав інтервʼю з мешканкою Милового Наталією Хорольською. Росіяни схопили її сина Володимира 3 липня 2022 року. Того ранку жінка пішла в магазин по хліб, а коли повернулася, побачила біля власного будинку техніку і російських військових у балаклавах — вони назвались ФСБ.

«У мене склалося враження, що вони знали про Вовку все. Потім сусіди мені розказали, що бачили як ФСБшники виводили мого сина з мішком на голові, посадили до однієї з машин і кудись вивезли», – згадувала Наталія Хорольська.

Вчора її сина повернули з російського полону. Він провів у неволі понад три роки.

Передісторія

До виходу на пенсію Наталія була техпрацівницею в Милівському будинку культури. Разом із сином Володимиром торік вона залишалася в окупації. Наталія каже, що він розійшовся зі своєю цивільною дружиною, тож останнім часом жив із нею. Працював де прийдеться, а ще до повномасштабного вторгнення Росії кілька разів був на навчальних зборах територіальної оборони Херсонщини. Судячи з усього, саме це й стало причиною для його викрадення представниками окупаційних військ.

За словами Наталії, це сталося в неділю, 3 липня 2022 року. Біля 10.30 години ранку вона пішла в магазин по хліб, залишивши сина вдома. А коли повернулася, то побачила біля власного будинку російську військову техніку і військових, які майже всі були в балаклавах.

Росіяни спочатку відмовились її пропускати додому, а потім наказали проходити і дати на перевірку мобільний телефон.

«Щось їм у ньому не сподобалось чи то у Фейсбуці, чи то у Вайбері. «Щось вам тут пишуть», – сказали. А я кажу – ну, пишуть. Я що, можу заборонити іншим людям щось писати? Потім сказали, що забрали мого сина, «побалакать з ним». Я спитала: для чого? Він же навіть не служив ніде, лише їздив на навчальні збори тероборони, бо все одно іншої роботи в селі не було. Але росіяни мене не слухали. Лише перепитали, чи має син зброю вдома, однак нічого такого у нас не було. Також сказали, що вони з ФСБ. У мене склалося враження, що вони знали про Вовку все. Потім сусіди мені розказали, що бачили як ФСБшники виводили мого сина з мішком на голові, посадили до однієї з машин і кудись вивезли», – згадує Наталія Хорольська.

Коли жінка змогла потрапити додому, то побачила, що все там було перевернуто догори дриґом. Росіяни всі речі повитягали з усіх шаф і шухляд, розкидали все довкола. Обнишпорили все в хаті, на горищі і в сараї. З собою вони забрали паспорт, телефон і військовий квиток сина. Також після «обшуку» зник цифровий Т2-тюнер для телевізора.

«Мать, мы у вас там немного насорили», – виходячи з будинку, сказав Наталії один із ФСБшників.

Наталія Хорольська. Фото: Олег Батурін/ЦЖР

«Побачити сина не дозволили: «Не положено»

Наступного дня після зникнення сина Наталія пішла до окупаційної «комендатури», яка тоді розташовувалась у Милівському будинку культури. Але їй там заявили, що нічого не знають, бо до арешту її сина вони відношення не мають.

Милівський сільський будинок культури після звільнення від окупантів. Фото: Олег Батурін/ЦЖР

До «комендатури» жінка приходила ще декілька разів, там записали дані її сина і згодом сказали, що шукати його потрібно не в Миловому, а в Новій Каховці, де знаходиться російське ФСБ.

Але проїхати через Каховську ГЕС і добратися до Нової Каховки не було на чому. Дістатися туди Наталія змогла лише після того як з Милового запустили рейсові автобуси. Питала у людей, де їй шукати «російську тюрму». Так вона дійшла до будівлі Каховського райвідділу поліції і звернулася там до російського чергового, назвавши ім’я свого сина. Той зв’язався з кимось по рації і відповів, що такого тут немає і порадив піти до сусідньої будівлі, де сидить ФСБ.

«Я підійшла і спитала чергового, чи є тут Володимир Хорольський? «Да, есть». Спитала, чи можу я його побачити? «Не положено». Питаю, чи можу я йому принести передачу? «Не положено». Так я поїхала тоді з Нової Каховки ні з чим. А наступного разу на всяк випадок взяла передачу сину. Знову звертаюсь до чергового і до мене виходить у балаклаві молодий чоловік, який був у мене в будинку при затриманні сина. Я його по очах і по статурі впізнала. Питаю його: за що забрали хлопця? А він: «Ви ж розумієте? Він служив у теробороні, тому вважається військовополоненим». ФСБшник погодився передати йому передачку. У побаченні з сином мені відмовили, тож я пішла до російського військового прокурора. Дочекалась його, він запевнив, що з сином усе нормально, але теж у побаченні з ним відмовив. «Не положено», – згадує Наталія.

Наталія Хорольська біля свого будинку. Фото: Олег Батурін/ЦЖР

Після цього жінка ще один раз змогла з’їздити до Нової Каховки, передати сину передачу. Побачитись їм знову не дозволили. А вже потім доїхати до цього міста стало неможливим – після обстрілів мостів через Каховську ГЕС і Каховський шлюз окупанти закрили дорогу для цивільного транспорту і рейсові автобуси до Нової Каховки їздити перестали. Згодом Збройні сили звільнили всю правобережну частину Херсонщини, тож Наталія Хорольська більше року нічого не знала про долю свого сина.