Хокейний клуб «Дніпро» з Херсона: як окупація змінила льодових «щук»

До окупації Херсона у 2022 році клуб ряснів російськими гравцями. Сьогодні це виключено: всі комунікації ведуть українською, а росіян у складі більше немає.

Становлення клубу

В новітній історії південного Херсона хокей не мав великої популярності. Проте на початку 2000-х за сприяння місцевої влади в місті побудували льодову арену та створили дитячо-юнацьку хокейну школу.

Як відомо, спорт – складова українського політичного життя. Тому на початку 2018 року під патронатом тодішнього Голови Херсонської обласної ради Владислава Мангера на базі комунального підприємства заснували хокейний клуб «Дніпро». Сам пан Мангер став почесним президентом клубу.

Колишній почесний президент хокейного клубу Дніпро Херсон Владислав Мангер. Фото: ХК Дніпро/Facebook.

Керівництво «Дніпра» поставило амбітні цілі — і вже в перший рік свого існування команда виступила в найвищому національному дивізіоні – Українська хокейна ліга, де посіла друге місце.

У першому й успішному для себе сезоні 2018/2019 років керівництво клубу придбало 11 іноземних гравців: всі вони — громадяни Росії. З об’єктивних причин український хокей ніколи не демонстрував високих результатів, і тому посилення з-за кордону не було чимось дивним. Проте менеджмент не бентежило, що всі іноземні гравці клубу «Дніпро» представляють державу, яка на той момент вже п’ятий рік як анексувала український Крим та вела загарбницьку війну на сході України.

Російські хокеїсти стали гравцями основи, були ключовими фігурами успіху новоствореної команди. Так тривало і в наступні роки – росіяни мали кращі позиції в команді та вищі зарплати у порівнянні з українськими гравцями, зокрема і місцевими, херсонцями, які були фактично на другорядних ролях. Часто навіть ставлення російських легіонерів до українських гравців було зверхнім — характерна риса росіян щодо представників інших народів.Російсько-український колектив частково розбавляли кількома хокеїстами з Білорусі та Казахстану.

Окремо варто зупинитися на системі комунікації клубу як в середині, так і назовні. Спілкування між гравцями, тренерським штабом, функціонерами проводили лише російською мовою, як і оголошення на домашній льодовій арені в Херсоні. Сторінки команди в соціальних мережах так само вели мовою окупанта. Та найбільшою ганьбою була емблема клубу з підписом тією ж російською мовою.

Якою була реакція громадськості? Її власне не було. Вболівальницькі традиції українського хокею доволі слабкі і не мають історичної тяглості, як, приміром, у футболі, де після 2014 російські гравці в українських клубах зникли. Херсонці спраглі до спортивних подій такого масштабу, тому для більшості містян, які здебільшого не переймалися ідеологічними питаннями, не мало вирішального значення, хто грає за місцеву команду — важливим був лише результат.

Хокейний клуб Дніпро у 2018 році. Фото: Українська хокейна ліга

Варто зауважити, гравці «Дніпра» з Росії активно отримували українське громадянство. Тут жодним чином не йдеться про любов до України, якою нібито проникнули росіяни. Причина тому абсолютно прагматична: таким чином російські хокеїсти отримали можливість грати на міжнародному рівні у складі національної збірної України, де рівень конкуренції значно нижчий, ніж у збірній Росії. Так, зокрема, у 2020 році «українцями» стали російські легіонери Олєг Пєтров та Сєргєй Афанасьєв.

Повномасштабне вторгнення Росії до України та подальша окупація Херсона

Вже в перші дні березня 2022 року окупанти ухвалили рішення евакуювати російських, а з ними на додачу білоруських та казахстанських, хокеїстів з Херсона. В мережі з’явилося відео, як російські військові садять в автотранспорт людей з ключками.

Менеджери «Дніпра» заявили, що ХК не має жодного стосунку до так званої евакуації, керівництво клубу дізналося про цю ситуацію із соцмереж. За їх словами, усі відносини міх хокейним клубом та громадянами Російської Федерації та Республіки Білорусь припинили 24 лютого 2022 року.

Гравці та персонал, які є громадянами України й надалі перебували у Херсоні. Зрештою представники клубу у квітні-травні за допомогою військових та волонтерів здійснили евакуацію гравців, а у серпні вивезли матеріальні цінності.

Відомою стала історія виїзду з окупації капітана команди Євгена Ратушного.

Добиралися з Херсона до Одеси через поля й ліси 11 годин, зупиняючись на численних блок-постах. Думаю, нам ще пощастило, бо знайомі розповідали, що їх перевіряли значно ретельніше. В нас вийшло, що подивилися лише мій та водія паспорти, а речей не чіпали взагалі. І в телефони не заглядали. Хоча нас попереджували, щоб з месенджерів повилучати листування, приховати власні сторінки у соцмережах. У будь-якому разі, в дорозі, щоб не привертати уваги, телефонів ми майже не виймали. Радий, що все це вже позаду», — розповів тоді публічно Євген.

Капітан ХК Дніпро Євген Ратушний. Фото: Суспільне.Івано_Франківськ.

Новітня історія

Надалі команда базувалася у Калуші на Прикарпатті, де проводила домашні матчі на льодовій арені імені Степана Бандери. Пережитий досвід окупації, зрада російських одноклубників однозначно сприяли змінам у хокейному клубі. Відтепер гравці та менеджмент команди комунікують із вболівальниками та медіа виключно українською мовою; вперше за роки існування клуб позиціює себе саме як українську команду, а не суто локальну, водночас не забуваючи про рідне місто.

Історія хокейного клубу «Дніпро» вкотре засвідчує, що спорт ніколи не був і не може бути поза політикою. А надто коли на твою рідну землю прийшов ворог з метою тотального винищення твого народу.

kherson.rayon.in.ua