Херсонська квіткарка: “Вісім діб вода стояла, а проліски – вижили”

Початок березня, майданчики, де на Центральному ринку Херсона зазвичай продають саджанці чи розсаду, ще порожні. Але між рядами з різноманітним крамом стоїть тендітна жіночка з кошиком первоцвітів.

На запитання, скільки коштує букетик, відповідає, що вони з цибулинками, на посадку.

І додає:

"У мене багато квітів росло. Але коли Каховську ГЕС підірвали, усі загинули. Вісім діб вода стояла. Все згнило. А проліски – вижили!" 

Насправді наукова назва цих квітів – галантуси (Galánthus – у перекладі сніжно-білий молочник), а проліски (Scilla) – зовсім інші, навіть не родичі, хоча теж належать до первоцвітів.

Але всупереч ботанікам, херсонці вперто називають пролісками саме галантуси. І вирощують у городах та на клумбах, хоча їх ареалом вчені вважають Кримські гори.

Квіти для пані Оксани* скоріше хобі, ніж заробіток. Вони з чоловіком живуть у селі неподалік від Херсона, на березі Дніпра. До минулого року вирощували на городі саджанці, розсаду, ягоди, фрукти, зелень, овочі й торгували ними. Велика вода, яка пройшлася пониззям Дніпра після підриву російськими військами греблі Каховської ГЕС, затопила не лише їх земельну ділянку, а й будинок.

"Досі згадувати боляче, – зітхає пані Оксана. – З води лише дах стирчав, верхівка старої айви й кілька лозин винограду. Приходила кожен день, дивилася... У сусідів хати завалилися, повністю розмило. Наша встояла, бо чоловік її зміцнив цементом, цеглинами. Але всередині все посипалося. І на городі все пропало, вимокло. Персики, черешні, вишні, абрикоси, – все. Вижили сливи, алича, трохи винограду, зізіфус. І айва вижила, та, що велика. А молоді деревця, менші – ні. У мене ще полуниця була, ремонтантна, велика. Два врожаї давала. Жодного кущика не залишилося. І квіти загинули, стеблинки як старі ганчірочки стали, в руках розповзалися…" 

Після повені земля, за словами господині, стала страшною – мертвою і потрісканою, як на фотографіях висохлих морів. Вони з чоловіком намагалися її відродити, заново саджали все, що тільки могли. Та були у такому розпачі, що зараз навіть не можуть пригадати, що садили й де саме.

"Ходжу зараз, дивлюся, що прокльовується, – ділиться пані Оксана. – І знаєте, виявилося, деякі квіти повінь таки пережили, хоч я навіть не сподівалася. Ось ці проліски, наприклад. Ще є “зірочки” – не знаю, як вони правильно, по-науковому, та у нас їх так називають. Невеличкі такі, але дуже гарно цвітуть, як біленькі зірочки. Ще трохи гіацинтів вціліло. Вони у мене сині, дзвіночками. Бутон не такий набитий, як у звичайного. Але самі квітки більші. І дубки відбиваються. З повені гілочки сухі стояли, а тут бачу, листочки вже з’явилися. Ще у мене з пізніх сортів були, я їх називаю “тамарки” – вони ростуть кущем, цвітуть біленькими квітами у той час, що й дубки. Заглядаю до них, гілочки досі сухі. Але вони зазвичай пізніше просинаються, то й вони, може, відійдуть? Я тоді вам їх теж привезу на розсаду".

Вгору
*Ім'я героїні матеріалу змінено