Інна Холодняк: «Вони воюють з дітьми та жінками, з медиками»…

Російські військові обстріляли Херсонську дитячу обласну клінічну лікарню вже вчетверте. Попри те, що чудово знають – тут рятували та рятують життя дітей. І ніяких стратегічних чи військових об’єктів ні в середині, ні навколо немає.

Лікарня має п’ять корпусів. До повномасштабного вторгнення в її корпусах розташовувалися 23 лікувальних відділення, працювали реабілітаційний центр, цілодобовий травматологічний пункт, медико-генетична консультація, клініко-діагностична лабораторія, дитячий амбулаторно-поліклінічний центр. Тут щорічно лікувалося стаціонарно 16-17 тис. хворих дітей, з них до 60% – із сільської місцевості.

Під час окупації Херсона багато медичних працівників залишалися на робочих місцях і продовжували рятувати дітей.

Фахівці працюють і зараз, попри іншу небезпеку, – постійні артилерійські обстріли військами країни-терориста.

Вперше заклад зазнав сильних руйнувань опівночі – з 31 грудня 2022 року на 1 січня 2023-го. Замість святкового новорічного салюту на територію лікарні прилетіло дев’ять снарядів «Градів».

На той час там перебувало 80 співробітників та близько 30 пацієнтів, у тому числі – кілька немовлят. Більшість персоналу лікарні – жінки. Вони затуляли дітей своїми тілами, щоб тих не поранило.

Я була вдома, – розповідає директорка комунального некомерційного підприємства «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» Інна Холодняк. – Співробітники мені одразу зателефонували й повідомили про приліт і про пожежу. Сказали, що, на щастя, ніхто не постраждав, пацієнтів спустили в бомбосховище, все гаразд. Через 20 хвилин я була вже на території закладу. Там вже працювали пожежники, гасили вогонь. Перш за все, ми перевірили, як почуваються діти. Фізично вони не постраждали, але були дуже налякані. У однієї дівчинки сталася істерика. Коли вдалося їх трохи заспокоїти, перевели наших пацієнтів туди, де ще вціліли вікна, у приміщення де їм було б тепло та більш-менш безпечно.

Вибухи зруйнували майже 50 відсотків відділення для дітей грудного віку в будівлі неонатального корпусу (для немовлят). Один зі снарядів не розірвався – пробив покрівлю будівлі (там утворилася прогалина діаметром близько метра) й застряг у технічному приміщенні.

Внаслідок обстрілу в іншому корпусі, головному, виникла пожежа і дві кімнати вигоріли вщент.

Також було зруйновано технічні приміщення, ангари, систему опалення, газопостачання кисню та загалом вибило близько сімсот шибок.
За допомогою керівництва місцевих адміністрацій та волонтерів колектив доволі швидко усунув пошкодження, які заважали закладу нормально функціонувати.

Вночі, 10 січня, ХДОКЛ знову потрапила під приціл ворожої артилерії. Окупанти розстріляли будівлю лабораторного центру, зруйнували частину приміщення, обладнання, пошкодили вікна.

Наступній «приліт» стався вдень 16 січня.

Ми всі працювали, бо це був робочий час, – ділиться Інна Холодняк. – Вибухи пролунали так гучно, аж вуха заклало. Знову пошкоджено двері та вікна лікарні, ще – кисневу станцію, місткість для зберігання кисню. Вони (росіяни) обстрілюють дитячий заклад, знаючи, що тут немає наших військових. Тут лише лікуються діти та перебуває персонал. Вони дев’ять місяців були в місті, знають, що тут немає жодних військових об'єктів. Але все одно обстрілюють. «Воюють» з дітьми та жінками, з медиками...

На щастя, та завдяки заходам безпеки, під час цих обстрілів жоден пацієнт та працівник лікарні не був травмований.

Але приміщення та обладнання постраждали. Те, що не вдалося вкрасти, окупанти знищують снарядами.

А вкрасти майже нічого не вийшло. Хоча один з працівників лікарні, такий собі колишній заступник директора з медичної частини ХДОКЛ Віктор Бурдовіцин, співпрацював із ворогом, окупанти призначили його головним лікарем. Крім того, коли загарбники втрапили на територію закладу, перше, що вони зробили – інвентаризацію медичного обладнання.

Коли в них вже зайшла мова про евакуацію, ми всі розуміли, які можуть бути наслідки, – пояснює директорка ХДОКЛ. – Тому наші медики, які продовжували працювати в Херсоні, частково забирали, з великою загрозою для свого життя, багатовартісне обладнання до себе додому; інше ховали в потаємних закутках лікарні, а на їх місце ставили обладнання, яке вже не працювало. У реанімобілів спустили колеса, а їх оснащення теж забрали та заховали. Я наразі жартую, що у лікарні лише мене пограбували. Дружина колаборанта (через зрадництво вони боялися виходити на вулицю, тому жили та ночували в лікарні) забрала з шафи мої особисті речі – пальто, чашки, та ще якісь дрібниці. Більше нічого їм не вдалося вивезти. Але частина обладнання наразі, на жаль, пошкоджена вибухами, згоріла при пожежі.

Директор та бухгалтер ХДОКЛ змушені були, через загрозу життю, працювати дистанційно. А співробітники, які залишалися на місцях, просто ігнорували вказівки Бурдовіцина. Особливо загострилося протистояння між самозванцем та колективом саме під час евакуації.

Вони хотіли примусово вивезти на лівий берег усіх сиріт та дітей без батьків, – розповідає директор. – Але наші медики написали усім «страшні» діагнози й пояснювали, що стан дітей вкрай складний, перевозити їх небезпечно. Не вдалося захистити лише двох немовлят із Будинку дитини, які втрапили до лікарні з гострими респіраторними інфекціями. Призначена росіянами директорка Будинку дитини (Тетяна Завальська) разом з Бурдовіциним вимагали їх негайної виписки та повернення в заклад. Наші лікарі відмовлялися, казали, що діти ще не одужали. Тоді до нас приїхали якісь дві невідомі жінки, оглянули цих дітей і забрали. Куди їх «евакуювали», де вони, як вони – досі не відомо.

Не вдалося врятувати також дівчинку, яка загинула від мінно-вибухових травм. Дитина просто гралася у дворі, коли Херсон обстріляли з лівого берега. Лікарі карети реанімації «качали» її усю дорогу до лікарні, – не давали серденьку зупинитися. Але до закладу вона потрапила вже у стані агонії.

Коли під час війни травмуються та гинуть діти, – це страшні трагедії, цього забути неможливо, пробачити нереально. – ділиться Інна Холодняк. – Спочатку до нас надходили діти з розстріляних машин під час спроби батьків вивести їх у безпечне місце. Потім були діти з опіками від обстрілів населених пунктів, потім знову під час спроб евакуюватися. На превеликий жаль, багато дітей надходять із травматичними ампутаціями рук і ніг. І це не припинялося і не припиняється…

За офіційною інформацією Офісу Генерального прокурора, Херсонська область третя після Донецької та Харківської за кількістю вбитих чи поранених дітей.

З початку повномасштабного вторгнення росіян у Херсонській дитячій обласній клінічній лікарні врятували близько 100 дітей з мінно-вибуховими травмами.

А 11 жовтня цього року, як вже писала Медіаплатформа “Вгору”, російські злочинці знову обстріляли лікарню, вже вчетверте.

На щастя, цей корпус пустував, був законсервований, тому ні медики, ні маленькі пацієнти не постраждали.

Вгору

P.S. Колишньому заступнику директора Херсонської обласної дитячої лікарні Віктору Бурдовіцину “світить” довічне ув’язнення з конфіскацією майна. Справа цього колаборанта вже призначена до судового розгляду.

P.P.S. Ця публікація підготовлена у співпраці з глобальною ініціативою «Трибунал для Путіна». Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях (напишіть на пошту: [email protected]). Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі.