Ім’я героя навіки в історії Скадовська

Назви, які Сергій Балтазарович давав вулицям після засновнування міста, ним же було закріплено в офіційному (генеральному) плані міста 1904 року. Проте вулиця, про яку піде мова далі, на той час назви не отримала. Кожен її квартал поділявся на шість ділянок під забудову. Та оскільки ця вулиця знаходилася далеко від моря та центру містечка, заселялася вона дуже повільно.

Сьогодні важко сказати, яку назву хотів дати чи дав цій вулиці засновник. Але перший відомий нам план міста, датований 1927 роком, вказує, що вулиця носила назву імені Рикова. Був такий Олексій Іванович Риков – голова Ради Народних Комісарів СРСР, тодішнього уряду держави. Оскільки загальне перейменування вулиць у Скадовську відбулося в 1924 році, очевидно, що вулиця отримала цю назву саме тоді.

Згодом А.І. Риков опинився в опозиції до вождя народів Й.В. Сталіна і в 1930 році був замінений на посаді В’ячеславом Михайловичем Молотовим. Зрозуміло, що незабаром місцева влада відповідним чином змінила і назву вулиці. Наступну чверть століття вона називалася вулицею імені Молотова. У 1957 році було видано Указ Президії Верховної ради СРСР, яким заборонялося називати вулиці іменами живих людей. З цього періоду і наступні майже 60 років вулиця носила назву більшовицького експропріатора та військового діяча Григорія Івановича Котовського.

Усе змінилося на початку 2016 року, коли, на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», у місті розпочався процес перейменування вулиць. Саме тоді цій вулиці було дано ім’я Віталія Миколайовича Бєлікова – старшого лейтенанта Збройних сил України, який героїчно загинув під час виконання військової служби у зоні антитерористичної операції. Ця трагедія сталася два роки тому саме в ці дні – 28 липня 2014 року. Віталій Бєліков був першим у «трагічному списку» наших земляків, справжніх патріотів, чиє життя обірвала неоголошена війна на Сході України.

Йому було лише 23… Здавалося б, усе життя попереду. Є для кого жити. У Віталія була молода родина, щойно народилася донечка. А він, котрий з дитинства мріяв бути військовим і для здійснення своєї мрії навіть пішов навчатися до Академії сухопутних військ, за якісь 10-15 років приніс би славу рідному місту високими військовими заслугами в ім’я Батьківщини. Та Віталій увійшов в історію країни і Скадовська набагато раніше. За Україну він найцінніше – життя. Життя у розквіті сил.

У ті червневі дні 2014-го керівництво держави оголосило перемир’я з сепаратистами і призупинило антитерористичну операцію. Але бойовики не склали зброї. Колона автівок з продовольством для військових, яку супроводжував Віталій Бєліков, потрапила у засідку. Бій тривав дві години – для нашого земляка цей бій став останнім. Він захистив бойових товаришів і пішов назавжди…

Того ж року Віталію Бєлікову було посмертно присвоєно звання почесного громадянина Скадовського району та міста Скадовська. А на початку 2016 його мужність, відвагу та відданість Україні було увічнено у назві міської вулиці. Так і мало бути. Але краще б нічого цього не було… Аби Віталій був живий, аби були живі всі українські хлопці, які без вагань вирушили захищати цілісність рідної країни і поклали за це свої життя. Пам'ять про них не померкне ніколи.