"Готовий висувати свою кандидатуру на посаду президента", - нардеп Деревянко

В минувшую субботу, 11 августа, Херсон посетил нардеп Юрий Деревянко, член политсовета партии «Рух новых сил».

Мы публикуем полную видеозапись его интервью, а также текстовую расшифровку наиболее ярких его моментов.

"Я дійсно публічно оголосив про те, що готовий висувати свою кандидатуру на посаду президента України. Про це я публічно оголосив через мережу «Інстаграм» і «Фейсбук». Я до цього часу жодного разу на висувався у кандидати в президенти, двічі брав участь у парламентській кампанії і двічі перемагав на 87 мажоритарному окрузі, двічі ставав народним депутатом і зараз ще тимчасово працюю о Верховній Раді, ще рік до завершення каденції.

Ви знаєте, я є зараз народним депутатом і членом політичної партії «Рух нових сил», членом її ради партії, і я бачу, що ми маємо зараз кандидатів, той іконостас кандидатів, скажімо так, які вже себе всі вважають себе президентами, практично всі.

Ми бачимо, що це люди або абсолютно старої системи або представники і фронтмени певних олігархічних груп, які самі як олігархи висуватися не можуть, але намагаються поставити якогось фронтмена, того чи іншого, для того, щоб він захищав інтереси саме олігархів, своїх олігархічних груп – це перше.

Друге, я вважаю, що ми маємо зараз унікальний шанс, чи навіть можливість реально перезавантажити всю країну. Що мається на увазі? Наступні вибори президентські у 2019 році. І в цей рік є парламентські вибори. Це означає, що і президент і весь парламент можемо повністю поміняти. І через рік це місцеві вибори. Це означає, що за ближчі 2 роки можемо взагалі весь цей старий нафталін, оцей весь старий, знаєте, оцих всіх старих представників політичних еліт просто геть викинути, геть замістити і дати можливість новим людям сформувати нову політичну еліту.

Я вважаю, що цей шанс українці не мають вгаяти і не мають втратити, але завжди українцям важливо зрозуміти, а навіщо воно це робиться, от навіщо вони це будуть робити? Навіщо вони мають підняти попу зі своїх диванів, навіщо вони мають відірватися від «Фейсбуку» і почати займатися своїм майбутнім? Навіщо їм повернутися зі внутрішньої еміграції, в якій багато з наших українців дуже талановитих і хороших людей знаходяться, не вірячи цій системі? Навіщо їм це робити?

От саме для того, щоб об’єднати людей навколо, я вважаю, ідеї сучасної України, європейської України, сильної України, безпечної України, України, в якій хочеться жити і працювати. І не треба тікати з країни для того, щоб себе тут реалізувати. От саме заради цього, я вважаю, що я маю висунути свою кандидатуру. І ми маємо запропонувати українцям інший альтернативний шлях, крім того, що пропонують ці всі представники  або олігархічних груп або представники старої системи, не зважаючи на те, що вони - хтось влада, хтось - формальна опозиція і таке інше, не зважаючи на це.

І ще дуже важливий факт - те що українці за рік нашої боротьби, останній рік, як ви бачили, спостерігали за Михайлом Саакашвілі, «Рухом нових сил», дуже чітко розібрались, хто є хто.

Вони знають, хто такий Порошенко, вони зрозуміли, хто така влада сьогодні. І вони також зрозуміли, хто така опозиція демократична, яка не підтримала нашу боротьбу разом з українцями за те, щоб влада, Порошенко виконував свої політичні обіцянки, які 4 роки назад давав, не підтримала, звичайно, граючи на руку Порошенко, граючи на руку владі, тому що це ще один доказ, що це все елементи старої системи.

Тому зараз, коли люди все це розуміють і дають максимальну оцінку, там 8, 9, 10%,тим всім, хто зараз там може себе вважає майже президентом. Це говорить про те, що не хочуть люди жодного з цих кандидатів бачити президентом. Це говорить про те, що нам треба якраз дати шанс людям отримати можливість  об’єднатися навколо кращого кандидата, навколо кращого бачення майбутнього нашої країни і кожної людини, яка проживає в Україні, і повернути себе з цієї внутрішньої еміграції. Включитися і за цей рік-два викинути цей непотріб геть на смітник політичний і почати повертати країну українцям, забираючи з олігархічних рук, з олігархічних лап, з їхніх лещат, в які сьогодні  затиснули Україну і кожного з нас насправді, і ми себе почуваємо досить некомфортно, власне, у власній країні.

Знаєте моя відмінність, відмінність нашої програми від всіх тих, кого мабуть уже багато разів чули, полягає в тому, що ми не пропонуємо, я не пропоную робити косметичний ремонт гнилої, старої системи. Системи, яку я називаю пострадянською, феодально-олігархічною, яка зараз вибудувалась за 26 років незалежності України, яку, до речі, підтримує активно президент і всі олігархи. Я пропоную не тюнингувати її, не робити косметичний ремонт у вигляді якихось там реформ  148-ї, 149-ї, 150-ї. Я пропоную побудувати нову систему, одну систему, максимально її перебудувавши повністю.

Що це означає?

Перше – це є нова економіка, це неоекономіка, це є цифрова держава, це є плавний перехід до прямої демократії і найголовніше питання це отримання перемоги , повернення Донбасу, Криму окупованих и анексованих територій, зупинення війни. Тобто оці 4 блоки це є частина програми, з якою я йду до людей. І це є образ країни і правил, найголовніше, побудови нової системи, який суттєво відрізняється від всього того, що пропонують всі інші.

Нова економіка – це є нова податкова система, яка забазована не на кількох десятках податків і бюрократії і корупції, переслідуваннях, віджиманні і всьому іншому, а на 4-х основних податках. Це є податок на виведення коштів з банківської системи 10%. Це, якщо ви гроші схочете готівкою отримати з банку, знімайте ваші гроші, заплатіть 10% в бюджет, банк заплатить 10% в бюджет, і ви ці кошти отримали готівкою. Або якщо ви купуєте будь-який імпортний товар, наприклад, автомобіль закордоном - заплатили 10% в бюджет при перерахуванні коштів в іншу банківську систему і розмитнили автомобіль без ПДВ, без додаткових акцизів, без мита, без всіляких пенсійних зборів, без нічого. Це перший податок.

 Другий податок – це акцизи, але акцизи тільки на 3 групи товарів: це є паливо, це є алкоголь і це є тютюн. Все. Більше нічого.

Третє – це рента. Рента чому? Тому що це всі корисні копалини і рентні платежі. Ми пропонуємо, я пропоную, зберегти цей податок. Він важливий, тому що це частина нашого з вами спільного багатства.

Четвертий базовий податок – це є податок на витрати.

Друга частина, про яку я зараз говорю, це те, що руйнує монополію на владу, це цифрова держава і перехід до прямої демократії.

Дуже все просто, що таке цифрова держава. Дивіться, ви маєте свій мобільній пристрій, з якого зараз мене знімаєте. Всі ми, всі ви користуєтесь без проблем сьогодні, ну, наприклад, «Приват24». Це означає, що ви сьогодні, використовуючи свій телефон, навіть в банк не ходите.

Тобто фізично не йдете у відділення банку, щоб заплатити ваші гроші. Ви сьогодні не ходите в каси аеропорту, каси залізної дороги, щоб купити собі квитки, ви це робите спокійно через свій пристрій, через «Айфон», чи через мобільний будь-який, телефон, чи через комп’ютер. Ми пропонуємо, щоб в цифровій державі ви через свій електронний кабінет так само могли отримувати всі без виключення сервіси, саме сервіси, які держава має надавати кожному громадянину.

Важливий блок цифрової держави дуже тісно переплетений з наступним питанням. Це перехід до прямої демократії. Це те саме, що я говорив про наш електронний з вами кабінет, але ще плюс до того, що ви маєте голос, як громадянин. Тому що ви як громадянин України, так само, як і я, сьогодні використовуємо свій голос 1 раз в 5 років.

Ну, ви це чудово розумієте або президентські вибори наш голос з вами запитують 1 раз в 5 років, або парламентські, або місцеві.

І після того, коли ми 1 раз в 5 років цей голос використали, в принципі, ніхто нас з вами більше не цікавить, тобто ми їх більше не цікавимо. Отак скажімо, олігархів, оцю систему ми просто реально не цікавимо.

Їм дуже цікаво, що ми прийшли на вибори, щоб ми проголосували так, як вони нас підготують через центральні канали телебачення, через білборди, через підкуп, через якісь інші речі, один раз використали свій голос і про це забули.  Так от, я виступаю за те, щоб ми через свій електронний кабінет свій голос могли використовувати значно частіше. Наприклад кілька разів в рік, якщо ми говоримо про місцеві якісь питання, або 1 раз в рік чи 2 рази в рік, якщо ми говоримо про загальнодержавні питання.

Четвертий пункт моєї програми дуже важливий. Це пункт, який називається, як отримати перемогу, як зупинити війну, як повернути анексований Крим і окупований Донбас. Я вважаю, що це один із найважливіших пунктів, і що новообраний президент зразу після того, коли отримає високу довіру українців, а також довіру, безумовно, і міжнародну, має негайно сформувати фінансовій план по відновленню зруйнованих наших українських територій, а також окупованих територій, за участю всіх підписантів Будапештського меморандуму, крім Росії, крім країни-агресора, а також за участю тих країн, які підтримують зараз санкції.

Важливо щоб ті країни, які сьогодні мають збитки від санкцій, а ці збитки очевидні, тому що будь-яка санкція - це двохстороннє припинення взаємовигідної співпраці. Вони всі и ви чуєте, що навіть країна-агресор ініціює в Європі, багатьох інших країнах дискусії, про те, що санкції приносять їм збитки. Вони всі розуміють, що вони ці збитки мають де-факто, тому ми маємо мати цей фінансовий план, який під адміністрацією з кола цих країн, цивільною адміністрацією, буде реалізовуватись разом з воєнною місією також з кола цих країн.

Функція воєнної місії – це зовнішній кордон і лінія зіткнення.

Функція поліцейської місії - це є поступове роззброєння, це є забезпечення громадського порядку, дотримання прав і свобод на окупованій території громадян за міжнародними стандартами.

Таким чином цивільна місія, військова місія і поліцейська місія мають працювати від 3-х до 5 років разом з реалізацією цього фінансового плану і через 3-5 років провести місцеві вибори на цих територіях, коли права людей захищені, коли стандарти є всі абсолютно міжнародні, коли є зрозуміле відновлення і повернення нормального життя на цих територіях.

До того часу, поки відбуваються ці дискусії, підготовка до реалізації цього плану, ми далі продовжуємо витрачати 5% внутрішньо валового продукту на професійну армію за натівськими стандартами, на формування резервної армії за методологією і стандартами Ізраїля чи Швейцарії Крім того, ми маємо реалізувати права на захист, це коли кожний громадянин України має право на вогнепальну зброю, ну, звісно,з суттєвими обмеженнями, щоб всякі психи і неадекватні люди цю зброю отримати не змогли. Але право на захист має бути законодавчо установлена річ.

І найголовніше, що ми маємо мати чіткі правила використання наших бюджетів оборонних і безпекових. Ці величезні кошти, які сьогодні Україна витрачає, використовуються корупційно, використовуються під дахом чи під парасолькою таємності тільки для того, щоб на цьому заробляти і наживатися, а як наслідок, армія не має ні хорошого озброєння, ні хорошої техніки, ні хороших послуг якісних і все інше.

Тому ми сьогодні маємо впровадити стандарти воюючих країн, де є дуже чіткий баланс між необхідною таємністю і прозорістю. Це Ізраїль в тому числі, яка воює більше десятка років, це інші країни, які уже за стандартами, в тому числі і НАТО, забезпечують прозоре використання коштів на всі оборонні замовлення.

Тому виникає найголовніше в цій дискусії питання, чому ці країни, я маю на увазі, підписанти  Будапештського меморандуму, окрім Росії, і країни, які сьогодні ввели санкції, чому вони мають погодитись на так званий фінансовий план?

Я вважаю, що маючи збитки, сьогодні, і маючи сьогодні абсолютно незрозумілу перспективу, коли ці збитки в часі можуть бути завершеними, краще мати разові фінансові витрати навіть, якщо вони будуть сягати десятки мільярдів, можливо и сотні мільярдів євро, це взагалі вигідніше для всіх країн разом взятих, ніж повна невизначеність.

Найголовніше, що ніхто з них не може односторонньо відмовитись від санкцій, тому що всі ці країни забазовані на демократичних стандартах, непорушності суверенітету, демократії і односторонньо відмовившись від санкцій, коли Донбас не звільнено, коли Крим не повернено, це означає втрату політичної ваги всіх тих політичних сил, які сьогодні ці стандарти сповідують.

Мало того, коли ми говоримо про безпеку, а це ще найголовніший ще аспект, з точки зору їх мотивації, то ви чудово розумієте, що продовження війни на Донбасі створює загрози для колективної безпеки, в тому числі в Європі. Нещодавній саміт НАТО про це є зайвий доказ, коли Трамп, приїхавши на саміт НАТО, чітко сказав, що він вимагає і просить, щоб Європейський Союз, в тому числі Німеччина, збільшили видатки на колективну оборону НАТО, щоб захищати Європу не менше ніж на 2% від ВВП. Що таке 2% від ВВП для такої країни, як Німеччина, ви чудово розумієте, це десятки мільярдів євро щорічно, якщо не більше. Це всі ті видатки треба збільшувати, тому що загроза європейській безпеці за рахунок війни в Україні вона звісно вище.

Тому два ключових аспекти, які мотиваційні - це безпековий аспект і фінансовий аспект. Тому, коли ми говоримо про те, що такий план дій має реалізовуватись, на мій погляд, це абсолютно безумовно ми повинні розраховувати на себе, в першу чергу, але мати спільний фінансовий план і план дій не той, який зараз прописаний в Мінських угодах, а той, який роззброює Росію аргументами.

Тому що основні аргументи Росії полягають у тому, що Україна не здатна забезпечити права і свободи громадян на окупованих територіях російськомовних чи росіян, не має значення. А ми говоримо в даному випадку, що крім фінансового плану, певну місію на себе беруть саме країни, які живуть по міжнародним стандартам, які забезпечують цей рівень стандарту.

Тому, коли ми говоримо про те, що ми пропонуємо країні-агресору всі разом, як об’єднана Європа, об’єднаний цивілізований світ, пропонуємо ці всі опції функції взяти на себе тимчасово, забезпечуючи всі ці права, то тоді ми обеззброїмо країну-агресора.

Якщо в цьому випадку, вона - країна-агресор - не погоджується на такий план дій, то це означає, що у нас є нові підстави для посилення санкцій. Це означає, що у нас є нові підстави для того, щоб говорити, що насправді вони не зацікавлені у тому, щоб дійсно захищати права чи свободи громадян російськомовних чи росіян на цих територіях, а вони зацікавлені в тому, щоб створювати небезпечний стан у взагалі цивілізованому світі і на європейському континенті.

Це означає, що у нас будуть  нові підстави, нові можливості до збільшення тиску, до збільшення санкцій. Тому я вважаю, що цей план може реалізувати тільки новий президент, чому Порошенко не може це зробити?

Дуже уже все просто, тому що він сьогодні людина, яка разом з Ахметовим та іншими заробляє на цій війні, він сьогодні є людиною, яка не має довіри ні в українському суспільстві, ні в зовні, він сьогодні є людиною, яка використовує війну, для того, щоб приборкувати будь-які незадоволення в країні. Насправді це такий величезний, негативний феномен для всіх нас тому, що олігархату це зараз дуже вигідно. Порошенку вигідно, тому що будь-які протести, будь-які незадоволення, які виникають в середині країни, легко приборкуються, тому що в нас війна, і це найгірша історія. Коли вони зберігають цю систему, коли вони нам малюють план на 30-40 років наперед, що ми маємо дуже-дуже плавно по такій великій окружній, яка називається навколо України, їхати десь в напрямку Європи, але, зберігаючи, при цьому всі монополії, всіх олігархів, всю цю систему, яка є, і лякаючи всіх українців, що кому це не подобається - у нас війна. А якщо у нас війна, то всі мають сидіти тихо і навіть не пікати, тому що ми можемо втратити державність.

Так, я знаю, я погоджуюсь, що державність це найголовніше, що ми отримали за останні 200-300 років, якщо ми говоримо у вимірі історичному. Але державність це така річ, коли громадяни України зараз мають думати про те, яка буде їхня доля завтра, мають думати про те, який шлях буде у країни, по якому шляху будемо рухатись: чи зберігати цю стару систему, яка робить державу слабкішою і слабшою насправді і руйнує не менше, чим країна-агресор, через монополії, через олігархію і через корупцію, чи мати інший план дій, власне, про який ми говорили".