Горять села, ліси, пісок і навіть вода: окупанти стирають з лиця землі Кінбурнську косу

Майже 8 місяців в Україні триває кровопролитна війна, яка коштувала життя десяткам тисяч людей. Невиправна шкода завдана природі – родючим полям, річкам, лісам, диким степам. Вогонь від безкінечних пожеж знищує все, що створювалося десятиліттями. З початку війни від повномасштабного вторгнення страждає унікальна Кінбурнська коса, оспівана поетами, зіткана з піску, моря, сосен і сонця. Цьому справді унікальному куточку природи, за найменшими підрахунками, завдано збитків на суму понад 5 млрд. грн. Як мінімум, 20% Кінбурна згоріло безповоротно і продовжує горіти від нескінченного обстрілу варварів, які прийшли на наші землі. Зараз різні громадські організації ініціюють звернення до Всесвітнього фонду природи, щоб розповісти світові про реальну ситуацію на Кінбурнському півострові, а люди з усієї України об’єднуються, щоб надати гуманітарну допомогу корінному населенню коси, яке залишилося наодинці з війною, пише сайт «Наше місто» з посиланням на chornemore.com.

Півострів вогню та попелу

З початку весни Кінбурнська коса з райського куточка перетворилася на півострів вогню та попелу. До війни «Українські Мальдіви» на березі Чорного моря, як ще називають Кінбурн, був дуже популярним серед туристів з усієї країни. Географічно – це мис довжиною понад 40 км та шириною від 10 км до кількох метрів у найвужчих місцях. Піщані масиви тут змінюються хвойними лісами та солоними озерами. Знаходиться ця ділянка суші площею близько 18 тисяч гектарів між Ягорлицькою затокою та Дніпробузькою лиманом, в адміністративних межах двох областей – Миколаївській та Херсонській.

«Горіли цілі села, горіли сосни, горів пісок.
Безглузда війна з хатами, вічно зеленою хвоєю, рибальськими сітками, старенькими човнами, жінками та дітьми… Так, ще з кефалевими озерами, примхливими мідіями та червонокнижними катранами…», – розповідають вони.

Мало окупантам пожеж, то вони ще розмістили в селищі Чуклаківка, яке знаходиться біля Кінбурнської коси, центр управління та підготовки операторів іранських дронів. Журналіст Андрій Цаплієнко писав, що ЗСУ у середині вересня ліквідували близько 20 іранських інструкторів та до 40 російських військових. Офіційного підтвердження цієї інформації від Генштабу не було.

Нескінченні обстріли

На жаль, ворог не лише знищує природу Кінбурнської коси, а й використовує її як плацдарм для обстрілу Миколаївщини. З квітня практично щодня окупанти б’ють з різних видів артилерії по Очакову, вбиваючи людей і стираючи з землі інфраструктуру популярного курорту. І дня не проходить без повідомлень про поранених людей і зруйновані будинки, базм відпочинку, магазини, школи, дитячі садки.

З Кінбурна дістають росіяни і до інших населених пунктів Миколаївської області. 12 жовтня було обстріляно Куцурубську територіальну громаду. Внаслідок влучення російських снарядів у селі Куцуруб пошкоджено житлові будинки – вибито вікна, двері, зруйновано дахи та стіни. На щастя, цього разу обійшлося без постраждалих.

Страждає від атак окупантів і Рибаківка – невелике курортне селище між Коблево та Очаковим. Це один із найстаріших курортів Миколаївської області, де можна було гарно відпочити навіть із обмеженим бюджетом. Багато хто приїжджав сюди також заради оздоровлення. На околицях селища є грязе-сольове озеро Солонець-Тузли, яке позитивно впливає на серцеву, судинну та дихальну систему організму людини.

Рибаківка зазнала атаки наприкінці літа, коли росія завдала масованого ракетного удару літаками з Чорного моря по всьому Півдні. А на початку жовтня над селом було збито так званий іранський «мопед».

На сьогоднішній день ситуація на Кінбурській косі та у прибережних районах Миколаївської області залишається дуже напруженою. Не маючи успіхів на полі бою, окупанти продовжують використовувати тактику залякування та терору. Припинити цей жах може лише звільнення Херсонської області, над чим прямо зараз активно працюють наші Збройні Сили.