Гордість СРСР із Херсона: перемагала вагітною, у 50 років відбила майбутнього чоловіка та мовчить про війну в Україні

27 грудня дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики, уродженка Херсона Лариса Латиніна відсвяткувала 88-річчя, а напередодні Нового року повідомила, що перебуває у лікарні. Що сталося з українською легендою Олімпіад та гордістю СРСР, поки незрозуміло.

Тим часом OBOZREVATEL вирішив згадати найцікавіші моменти з життя найтитулованішої жінки в історії Олімпійських ігор. Адже більше нагород має лише унікальний американський плавець Майкл Фелпс – 28 проти 18. Тим більше, Латиніна народилася в Херсоні, у світову зірку перетворилася на кручах Дніпра під керівництвом київського тренера Олександра Мишакова і, навіть перебравшись до Росії, називала Україну своєю батьківщиною.

ЧЕРЕЗ ВІЙНУ ДО БАЛЕТУ. Лариса Дирій народилася 27 грудня 1934 року в Херсоні і дитиною пережила всі жахи війни. Зізнавалася, що пам'ятає шибеницю, де німецькі окупанти вішали людей. Дбала про дівчинку тільки мама, бо батько пішов із сім'ї, коли гімнастка була ще немовлям. Кажуть, згодом він хотів повернутися, але почалася війна, яка забрала його життя під Сталінградом.

Мама працювала цілодобово – спочатку прибиральницею, а потім сторожем, щоб нагодувати доньку та сплатити за її заняття балетом. Лариса з дитинства любила рухатися під музику, а потім мріяла про постановки у великих концертних залах. Але після року занять хореографічний гурток Латиніної закрили, а ходити до групи зі старшими хлопцями та дівчатами вже заборонила мама.

Після цього в житті дівчинки з'явилася гімнастика, в якій вона знайшла спільні з балетом риси, адже доводилося рухатися під музику. Вона напросилася до групи до шкільного вчителя фізкультури Михайла Сотниченка, який став її першим тренером. Він побачив великий потенціал Лариси, і важливу роль у її стрімкому прогресі зіграв характер переможниці. Вона завжди і в усьому мала бути першою.КИНУЛА КПІ. У дитинстві Лариса кидала виклик хлопчикам, намагаючись втерти їм носа в будь-яких змаганнях. Якось під час чергового забігу, побачивши, що відстає, буквально стрибнула до фінішу, зчесала коліна і порізала склом руку, але навіть крізь біль кричала: "Мої руки були першими!" Не дивно, що школу закінчила із золотою медаллю і вступила до Київського політехнічного інституту на електротехнічний факультет.Латиніна любила точні науки, тож навчалася із задоволенням. Однак у 1953 році її зарахували до збірної СРСР зі спортивної гімнастики – через великі навантаження та постійні поїздки і навчання, і спорт стали страждати. Тренер Олександр Мишаков сказав, що дівчині час вибирати – кар'єра хорошого інженера або успішної гімнастки. Латиніна пішла до Київського інституту фізкультури і не помилилася.

У 19 років Лариса Латиніна дебютувала на чемпіонаті світу-1954 у Римі, вигравши "золото" в командному заліку. Після чого виборола ще вісім нагород вищої проби на мундіалях. А 1956 року в Мельбурні стала чотириразовою олімпійською чемпіонкою. Загалом у скарбничці уродженки Херсона 18 нагород ОІ, 9 з яких – "золоті".

Вагітна чемпіонка. За кілька місяців до чемпіонату світу 1958 року Латиніна дізналася, що вагітна, і була трохи розгублена, адже турнір проходив у Москві і після олімпійського тріумфу від неї чекали на нові перемоги. Але київський лікар, якому довіряла спортсменка, запевнив її, що вона може виступати на четвертому-п'ятому місяці, бо молода, сильна, з добрим м'язовим корсетом.

Щоправда, про своє цікаве положення лікар попросив нікому не розповідати навіть тренеру, бо й самі злякаються і майбутню маму злякають. У підсумку на нервовому чемпіонаті Лариса виграла п'ять золотих медалей, а за п'ять місяців народила здорову доньку Тетяну.

ТРИ ЧОЛОВІКИ. У титулованої гімнастки завжди вистачало шанувальників, але щасливий шлюб вийшов лише з третьої спроби. Роман із курсантом морехідного училища Іваном Латиніним зав'язався ще у школі, після закінчення якої закохані почали віддалятися один від одного – Іван пропадав у відрядженнях, гімнастка – на тренуваннях та змаганнях. Але молодий моряк дуже подобався мамі Лариси, яка наполягла на весіллі.

Гімнастка народила Іванові доньку, якою найчастіше займалася її мама, адже спортсменка повернулася до тренувань. Але шлюб незабаром почав тріщати по швах. Чим більше часу Лариса проводила вдома, тим чіткіше бачила, що вони з чоловіком різні люди, вона навіть запідозрила зраду і пішла від чоловіка до людини, про яку потім не хотіла згадувати.

"Це чоловік, якого я спочатку любила. Він мене вразив своїм розумом, дивовижною пам'яттю, тим, як залицявся, а потім дуже важко за це розплатилася. Кращі роки – десь з 36 до 46 років – пішли в нікуди. Були дуже сильні переживання: зрада, образа, приниження. Жодній жінці такого не побажаю. Слава богу, гімнастика мене врятувала. Я присвятила себе тренерській роботі", – якось зізналася Латиніна.

Справжнє щастя вона знайшла вже у 50 на базі відпочинку. Головний інженер заводу "Динамо" Юрія Фельдман запропонував навчити незнайомку грати в теніс і – закрутилося. Але Фельдман був одружений і був членом партії. Роман тривав три роки: "Нас не залишало почуття, що ми послані один одному Богом. Коли Юра оголосив, що розлучається, його викликали на партійні збори, терзали. Але він переступив через це і якось прийшов до мене з валізкою: "Я назовсім". Смерть чоловіка після 30 років шлюбу стала для Латиніної сильним ударом.БАТЬКІВЩИНА УКРАЇНА. Як це часто бувало в СРСР, головних зірок союзних республік тягли до Москви. Не стала винятком і Латиніна, якій після закінчення кар'єри запропонували очолити збірну Спілки зі спортивної гімнастики. Але до початку війни з Росією 2014-го вона регулярно була в Україні. Часто приїжджала в Херсон до першого тренера Михайла Сотниченка, доки він не помер у віці 92 років. Спілкувалася із київським наставником Мишаковим.

"З Олександром Семеновичем у нього вдома ми відсвяткували його 80-річчя, і через три місяці він помер. У Києві живе моя близька подруга Рита Коновалова, абсолютна чемпіонка СРСР 1953 року. Пішли з життя Боря Шахлін та Поліна Астахова. Минулого року ми у Києві були на цвинтарі, завітали до їхніх могил, згадали також і Мишакова. З українською Федерацією гімнастики та НОК у мене досі хороший контакт", – розповідала в інтерв'ю 2012 року Латиніна.

Легенда наголошувала, що стежить за всіма видами спорту, де виступають українці: "Адже це – моя батьківщина. Свого часу дуже раділа успіхам Лілії Подкопаєвої. І в мене з нею збереглися дуже хороші, дружні стосунки. Ми часто передзвонюємося". Подкопаєва зробила Латиніній великий подарунок, коли приїхала на відкриття її школи. Також раділа гімнастка за наших біатлоністок.

Але після початку повномасштабного вторгнення Латиніна вперто мовчить про війну на її батьківщині, про захоплення Херсона, де окупанти, як і 80 років тому, мучили і вбивали мирних жителів.

Обозреватель