Гідеса Інна Микуцька: Завжди кажу херсонцям, що я ваша людина в Одесі

Інколи навіть для молодих необхідність щось змінювати в житті стає непереборною перепоною. І чим старша людина, тим зазвичай складніше їй пристосуватися до нових обставин. Але є яскраві винятки з правил, які надихають не опускати рук, попри свій вік навчатися і розпочинати нову діяльність у нових умовах. До тих, хто не боїться кардинальних змін, належить і херсонка Інна Микуцька.

Час змін

Змінювати своє життя вона розпочала задовго до повномасштабного вторгнення. Пані Інна з дитинства займалася рукоділлям, що зрештою стало її основною роботою. Здавалося б, можна було до скону віку шити, в’язати та вишивати. Але мало їй було одного прекрасного дня у 48 років вступити в університет (на стаціонар, на бюджет) – вона ще пішла на конкурс екскурсоводів (згадала, як в дитинстві ходила на гурток юних екскурсоводів до краєзнавця Августа Вірлича). Так додалася нова робота гіда. Інна встигла попрацювати з багатьма туристичними компаніями, заробити собі добре ім’я та стати відомою далеко за межами Херсонщини.
Під час російської окупації, всі жахи якої майстриня та гідеса відчула сповна, бо залишалася в місті, про екскурсії залишалося лише згадувати. І мріяти про майбутні – вже після перемоги. Але після деокупації через обстріли довелося з Херсона виїхати – і, як багато хто з херсонців, вона оселилася недалеко – в Одесі.

Інна Микуцька зізнається: коли переїхала, дуже хотіла водити екскурсії Одесою (врешті-решт навіть досвід був), але вважала, що не зможе. Однією з причин, які вселяли сумнів, були наслідки окупації:

«Я нічого не могла запам'ятати, – згадує гідеса. – Жоден текст. Я навіть зверталася до психолога, до лікаря. Вони сказали, що з пам'яттю все в порядку, це нейрозв'язок. І лікується цей розлад або часом, або пігулками».

«Микуцька, досить сидіти в хаті!»

Підтримка друзів – то велика сила. Одеська гідеса Віолетта Дідук, з якою Інна потоваришувала у фейсбуці, була не тільки першою з гідів, кого херсонка зустріла після переїзду до Одеси. Одеситка підштовхнула свою херсонську колегу до дій. Якось Віолетта вигукнула:

«Микуцька, досить сидіти в хаті!» – і запропонувала проєкт Інни «Мелодії Херсона на два голоси» перенести в одеські реалії та зробити спільну «театральну» екскурсію. Вони це зробили – «прем’єра» відбулась у квітні 2023-го.

«Я дуже вдячна Віолетті, бо якби не вона, невідомо, вийшла б я на вулицю чи ні. Я боялася забути текст. У мене була шпаргалка. Я вибачалася перед екскурсантами, що це моя перша екскурсія в Одесі. «Не бійся. Я ж тут, поруч. Я підкажу, раптом що», – заспокоювала Віолетта. І все було нормально», – розповідає Інна Микуцька.
До «театрального» маршруту Віолетти Інна додала херсонські акценти, і цей зв’язок між двома містами відгукнувся в серцях як херсонців, так і одеситів. Колеги провели кілька таких екскурсій, а потім Інна почала працювати з переселенцями – не тільки вела екскурсії, а й читала лекції, давала уроки вишивки.

Знову іспити та заліки

Свого часу плани Інни навчатися на курсах гідів Одеси зруйнувало російське вторгнення, але доля приготувала жінці сюрприз. Восени 2023 року одеський історик і відомий гід Олександр Бабіч, з яким Інна була давно знайома і вчитися у якого мріяла, набирав безплатну групу для внутрішньо переміщених осіб у своїй Школі гідів-екскурсоводів. І херсонка цей шанс не згаяла.

Пів року пролетіли як день, каже Інна Микуцька. Вона раділа, що викладацький склад був надзвичайно потужним, кожну дисципліну читав відомий фахівець своєї справи. І хоча вона з багатьма викладачами була знайома і раніше, навчалася старанно. Різної цікавої інформації було дуже багато, доводилося читати силу-силенну літератури та згадувати давно забуті заліки та іспити.

Але не тільки серед педагогів Інна знайшла знайомих. Коли побачила херсонського краєзнавця Сергія Дяченка, вирішила, що він буде викладати. А виявилося, він також прийшов навчатися. Було багато людей, які ходили до на різні заходи та на безплатні екскурсії для переселенців у Одесі. Омріяний результат піврічної роботи – свідоцтво про закінчення Школи гідів-екскурсоводів.

Секрети гіда

І ось – перша екскурсія після отримання свідоцтва. Поки чекаємо групу херсонських дівчат, Інна розповідає про секрети роботи гіда, про те, що легкість цієї роботи – ілюзорна:

«Ти маєш знати, куди ведеш людей. Ти маєш знати в 100 разів більше, ніж люди, які до тебе прийдуть. Ти маєш бути фахівцем з історії, архітектури, літератури, якщо це є в темі твоєї екскурсії. Одеса – дуже специфічне місто. Тут багато народностей. Ти маєш знати, хто тут жив, які славетні імена, з чим пов'язана та або інша будівля. І це не так просто, як здається».

До того ж і сама Одеса диктує свої правила – велике місто, де відбувалася маса подій, з яким пов’язано дуже багато відомих імен. Але Одеса дуже різна, вона дає можливість обрати різні маршрути залежно від погоди й навіть від настрою групи – головне, щоб гід знав багато різних історій, які можна скомпонувати в єдину цілісну розповідь. Виходячи з однієї точки, можна піти в один або в інший бік – і побачити зовсім різну Одесу: або парадну та помпезну, або непоказну з колоритними й зовсім «нетуристичними» двориками.Насправді, каже гідеса, в Одесі можна і по одній вулиці провести двогодинну екскурсію. І зізнається, що в неї запасі багато цікавих історій будівель, історій вулиць, і дуже багато історій кохання, пов'язаних з Одесою. Але найцікавіше – це історії пов'язані з Херсоном.

«Дуже багато цікавих імен пов'язані і з Херсоном, і з Одесою. А оскільки я гід з Херсона, то в кожній своїй екскурсії я згадую одне або два таких імені, які пов'язані з моїм містом».

Зв’язок між Херсоном і Одесою

За прикладами далеко ходити не доводиться – одеський архітектор Адольф Мінкус, за проєктом якого в Херсоні збудована Міська Дума, спроєктував багато споруд в Одесі. Пов’язує Одесу та Херсон й ім’я Фальц-Фейнів – їхній будинок – одна з візитівок Південної Пальміри. Гідеса уточнює, що у будинку з атлантами сама Софія Богданівна Фальц-Фейн не мешкала – він належав її далекому родичу, дядькові барона Едуарда Олександровича Фальц-Фейна.
І «одеські херсонці», стверджує пані Інна, обов’язково хочуть побачити зв'язок між обома містами.

«Завжди кажу херсонцям, що я ваша людина в Одесі. Я завжди кажу, що я вивчаю місто разом із вами. Я не одеситка, я не народилася і не виросла тут – я переселенка, така сама, як і ви. Я вивчаю історію цього міста разом із вами. І зараз я вам покажу те, що я вивчила на сьогодні, те, що я знаю. А далі – далі я буду вчити ще і буду показувати це вам».

На сьогодні в арсеналі херсонки, яка лише рік тому провела першу екскурсію в новому місті, а місяць тому отримала свідоцтво Школи гідів-екскурсоводів, вже 10 екскурсій Одесою. І ставити на цьому крапку вона не збирається, каже є ще багато над чим працювати...

• Гостинна Одеса стала тимчасовим домом для багатьох херсонців, які розповідали для читачів Медіаплатформи «Вгору» свої історії. Є історія про життя в окупації та після звільнення від лікарки Оксани Прилуцької.
• Художник і воїн Євген Ситніков, поки лікувався в Одесі не тільки малював, а й провів мистецьку акцію.
• Подружжя херсонських стоматологів, Ольга та Андрій Муковні, живе та працює на два міста.
• Раніше і сама Інна Микуцька розповіла історію про те, як вона пережила окупацію та чому переїхала до Одеси.

Лариса Жарких, Вгору