“Дякувати Богу, росіяни тут не затримались надовго”. Відновлення та відбудова Білокриницького старостату

Кореспонденти медіацентру “IPC-Південь” поспілкувались з Анастасією Кованою, старостою Білокриницького старостату, і обговорили окупацію, звільнення та подальше відновлення житла та соціальної інфраструктури в селах Херсонської області.

“IPC-Південь”: Розкажіть, будь ласка, як живе ваш старостат сьогодні?
Анастасія Кована: По-перше, ми дуже раді, що нас звільнили від окупації й ми змогли повернутись сюди. І на момент, коли ми повернулись, нас було приблизно 300 осіб на всі шість сіл. Нас було небагато, але особливо ті, хто вже повернувся, а повернулись ми, до речі, після 4 жовтня 2022 року, коли нас звільнили. І у нас були виїзди сюди на громаду, а вже з 1 грудня ми на постійній основі були тут, відновлювали роботу, відновлювали будинки тих людей, які сюди повернулись, і загалом продовжили працювати. Спочатку це було важко, але з часом люди повертались, щоб працювати далі.

“IPC-Південь”: Скільки у Вашому старостаті будинків зруйновано, скільки пошкоджено? І скільки вже вдалось відновити?
Анастасія Кована: У нашій громаді близько 10 відсотків – це повністю зруйноване житло. Особливо це ті населені пункти, які прилеглі до річки Інгулець – це Верхнє і Нижнє Білоусове, селище Карʼєрне, яке знаходиться поруч з селом Білоусове, є зруйновані будинки і в Первомайському, і в Білій Криниці. В громаді також є люди, які вже отримали сертифікати по зруйнованому житлу. У випадках, коли було все у порядку з документами, тоді люди одразу й отримували сертифікати.

Щодо руйнації загалом, то в нашому старостаті близько 50%, а то і більше, пошкодженого житла. Тому що довгий час села знаходились під обстрілами, і десь більше руйнувань, а десь менше, у когось відсоток руйнації від 10 до 40, у когось – від 40 до 100, залежно від оглядів, але загалом пошкоджень багато. Але також багато вже відновили будинки – хтось самостійно, хтось чекає на “єВідновлення”, хтось чекає на допомогу від держави, а також на підтримку громадських організацій, – словом процес триває і все це відновлюється й досі. На цей час у нас дуже гарна організація є – “Район №1”, вони взялись за нас і сказали, що вони відновлять усе до кінця. На сьогодні ведуться обстеження будинків, і це для кожного села. У нас немає такого, що, мовляв, зробимо лише Білу Криницю, спеціалісти обʼїхали кожне село.
“IPC-Південь”: Чи є у вашій громаді майже повністю знищені села?
Анастасія Кована: Вони не знищені повністю, вони зазнали значних пошкоджень. Наприклад, у нас є село Білоусове, воно невеличке, там одна вулиця, але вона йде понад річкою, то там один ворожий приліт охоплює всю цю вулицю – у когось значні пошкодження, а у когось менші. Але якщо ми пройдемось вулицею, то побачимо, що пошкодження були фактично у кожному дворі. Щодо Верхнього Білоусового (так історично склалось, що у нас цих селищ два, оскільки раніше вони належали до різних сільських рад – Нижнє Білоусове відносилось до Білокриницької селищної ради, а Верхнє Білоусове мало окрему сільську раду), то там зруйновано школу-садочок, там було дуже багато прильотів, позаяк це була лінія фронту, там було близько двох кілометрів між російськими окупантами і нашими військами. Тому так багато руйнувань там.

“IPC-Південь”: Зараз у цьому населеному пункті, Нижнє Білоусове, яке зазнало значних руйнувань, ще  залишаються люди?
Анастасія Кована: Так, звичайно. Там не просто залишаються люди, туди фактично майже всі й повернулись, хто міг. Люди живуть, відновлюються. І, знову ж таки, хтось може подавати заяву на “єВідновлення”, у кого порядок з документами на право власності на житло, – і люди вже отримують компенсацію. Тим, у кого відсутні документи, допомагає організація “Район №1”, вони приїжджали, обстежували повністю всі будинки. Загалом там проживають літні люди вікової категорії 60+, це основна маса населення, яке проживає у нас в селах. І вони просто захотіли повернутись до себе додому. Організація “Район №1” приїжджала, обстежувала всі дахи, всі вікна, двері тощо. Спеціалісти сказали, що будуть працювати у нас упродовж року. Тому тим жителям, котрі зараз ще не повернулись, спеціалісти зможуть також допомогти. Співробітники організації наголосили, що повністю відновлять будинки всіх, хто там проживає. Тому організація чекає, поки люди повернуться, позаяк у них умова щодо відновлення будинків: у них мають проживати люди.

“IPC-Південь”: У тих громадах, які знаходяться на березі Інгульця, були великі проблеми з замінуванням території. Деякі села не могли навіть розпочати процес відновлення, тому що, наприклад, у Білогірці була замінована значна частина територій – подвірʼя, сільськогосподарські угіддя тощо. Яка ситуація у Вашій громаді? Чи ведуться роботи з розмінування чи ситуація все ж не така критична?
Анастасія Кована: У нашій громаді ситуація з замінуванням не така критична. Дякувати Богові, у нас тут росіяни не сиділи, вони тут не перебували довго. Окупанти приблизно добу тут побули перед тим, як їхати до Кочубеївської громади, тому масового замінування у нас не було. Сапери проводили тут роботи лише після того, як сюди прилітали ворожі снаряди. Спеціалісти мали вилучити нерозірвані снаряди.
У нас є вже певні населені пункти, наприклад, село Первомайське, яке офіційно розміноване у межах населеного пункту. Дуже багато у нас працювало спеціалістів ДСНС, а також працюють міжнародні благодійні організації, які приїжджають і займаються розмінуванням. У нас знають про кожен вибух, який стався, про кожен вибухонебезпечний предмет, який був знайдений. Але в принципі у нас усі дороги між населеними пунктами, а також в населених пунктів вже є безпечними.

“IPC-Південь”: Чи є у Вас переселенці з тих громад, які знаходяться ближче до Дніпра?
Анастасія Кована: Так, звичайно, такі переселенці є. В нашому старостаті близько 130 внутрішньо переміщених осіб, які у нас проживають. І їм надають допомогу.

“IPC-Південь”: Як громада жила під час окупації? 
Анастасія Кована: Знову ж таки, дякувати Богу, що у нас тут росіяни не затримались надовго. Так, щоб зустрічати окупантів, бачити їх тут довгий час – такого не було, на щастя. Ми знаємо, що приблизно 9 березня 2022 року росіяни пішли далі, на Велику Олександрівку, зайшли туди і розташувались вже там. У нас в Білій Криниці за річку вони не заходили, їх ще не було. І потім, приблизно 10 березня, з боку Давидового Броду окупанти почали заходити сюди. Після цього вони переночували у нас тут, відкрили повністю всі магазини, спустошили їх, залишили наше населення ні з чим та й поїхали далі в Кочубеївку. Там у них було зіткнення з нашими військами. Але вони вже після того у нас не зупинялись. Наш старостат – це той, де не було “орків” упродовж довгого часу час. Вони приблизно півтора місяця чи місяць жили в Кочубеївській громаді, а їхня техніка та медичні машини постійно їздили між нашими громадами. І після того, як їх вигнали до річки Інгулець, у Давидовому Броді, під постійними обстрілами були наші населені пункти. Слава Богу, наші хлопці вже були тут.
“IPC-Південь”: З чого почали після повернення до громади?
Анастасія Кована: Після того, як ми повернулись, одразу відновили роботу ЦНАПу. Дякую моїм адміністраторам, які повернулися, які не залишились у містах, а все ж таки вирішили повернутися до нас і надавати адміністративні послуги нашому населенню. Це майже 100% працівників. одна людина лише не повернулась просто тому, що вона в декретній відпустці була. А всі інші повернулись, відновили наші старі реєстри, які у нас були, а також відкрили нові, такі як спектр послуг для внутрішньо переміщених осіб. Це були найбільш популярні послуги, оскільки був великий наплив людей, з таким напливом людей по всій країні реєстри працювали досить погано – доводилось багато часу витрачати на одну людину. Але наші працівники з цим справились і подолали цю кризу. Як от є певний пік адміністративних послуг, коли “потрібно просто зараз”, а згодом піде на спад. Так і сталось. З поставленими завданнями впорались.

Наступним нашим викликом було “єВідновлення”, ми також працювали з цією програмою. Ми одна з перших громад, яка задовольнила потреби населення в цьому. Я є не лише керівником ЦНАПу, я є державним реєстратором нерухомості. Тому якщо Ви питали про “Дію”, то “Дія” отримує інформацію виключно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ми реєстрували право власності, переносили з архівів вже до нашого Державного реєстру для того, щоб дані відображались у порталі “Дія” – і далі щоб могла працювати Комісія по пошкодженому майну та нараховувати людям кошти для відшкодування. В принципі програма і досі працює. Вже близько пів року працює програма з відшкодування по знищеному майну і люди отримують сертифікати. Тому ми продовжуємо розвиватись. Ми хочемо відкрити паспортні послуги, наші співробітники проходять навчання на надання послуг ДРАЦС. На цей час ми забезпечуємо даними послугами не лише нашу громаду, але й сусідні громади, люди також користуються цими послугами, приїжджають до нас – це, наприклад, Калинівська, Борозенська, Бериславська, Високопільська громади. Якщо це реєстрація нерухомості та бізнесу, витяги з ДЗК – то цим займається лише наша громада. Є послуги, які обмежені, які громада може надавати лише своїм жителям, як от реєстрація місця проживання, соціальні послуги тощо, але якщо екстериторіальність розповсюджується на херсонську область і ці послуги ми можемо надати, то люди приїжджають і отримують їх у нас.