Друга річниця звільнення Херсона: як змінились місто і містяни

11 листопада 2022 року на Площі Свободи херсонці зустрічали Збройні Сили України. Обіймали, цілували, аплодували українським захисникам, які звільнили правий берег Херсонщини від російських військових.

У місті не було електрики, зв’язку, Інтернету. Звістку про звільнення передавали один одному незнайомі люди. Протягом кількох тижнів на Площі збирались люди, тут працювали генератори у пунктах незламності, можна було випити гарячі напої, зловити мобільний зв'язок.

У мирні часи Площа Свободи була улюбленим місцем прогулянок херсонців. За два роки постійних російських обстрілів середмістя Херсона спустошене і майже безлюдне. Херсонці швидко пересуваються у справах, не затримуючись просто неба. Як змінився Херсон і його жителі за два роки, що дає сил триматись, містяни розповіли Суспільному.

Два роки життя під цілодобовими обстрілами російських військ з тимчасово окупованого лівобережжя. Армія РФ б’є з мінометів, танків, артилерії, авіації, скидають вибухівку з дронів і дистанційно мінують прибережні зони. Це реалії, в яких живуть херсонці.

Мікрорайон Корабел, східні райони міста, прибережні житлові квартали – найнебезпечніші у місті. Місця розташовані ближче до лінії бойового зіткнення, потрощені російськими обстрілами. Багато місцевих жителів були змушені залишити свої домівки й жити у чужих оселях.

"Ми острівські, нас розбили, ми поневіряємось по чужих квартирах. Це не життя, це існування", — говорить житель мікрорайону "Корабел" Гарік.

"А ми вже чекаємо, щоб тільки закінчилось. Ми чекаємо, щоб вже звільнили, і повернутись додому. Це не життя в нас, це існування. На Острів їздимо, квартира порожня і розбита", — розповідає Олена.

Ольга Бобровник — жителька Кіндійки. У селищі немає газу з серпня, але люди там залишаються.

"Зараз холодно, в хатах 13-15 градусів. Ви не думайте, що там всі повиїжджали. Ніхто не виїхав, пенсіонери сидять зі своїми котами, собаками. Люди, які не виїхали, вони герої. Ми сидимо і не поїхали кудись в Миколаїв, у Львів, Вінницю, як багато знайомих наших з Кіндійки. Вони виїхали, а ми сидимо тут. Ми любимо свій Херсон", — говорить Ольга.

Попри обстріли, руйнування і постійну небезпеку, херсонці лишаються у місті.

"Більше розбитих місць — це однозначно. Багато людей, більшість людей виїхало, ніж повернулось назад. Я звідси не виїду, навіть, якщо буде можливість. Я все одно звідси не поїду. Це моє. Хоч і є куди виїжджати, але не поїду", — говорить місцевий житель Віктор.

"Херсон тримається, але все тяжче і тяжче. Але віримо в майбутнє і дякуємо нашим захисникам. Я думаю, що все буде добре", — каже Михайло.

"Шкода, що людей багато повиїжджало, лишились одні люди похилого віку. А куди ти дінешся? Щоб виїхати, треба якась копійка. Виїду я на якийсь місяць-два, а далі що? Будемо чекати. Радісно, що вдень людей багато ходить. Когось побачиш, привітаєшся, з кимось поплачеш, з кимось – порадієш. Рідне місто, а як же ж", — говорить Олександр.

"Любимо своє місто дуже. Шкода, що руйнують, дуже шкода. Людей шкода, щодня є вбиті. Сподіваємось, що наші хлопчики, дай Боже здоров’я, і життя, що вони звільнять і лівий берег і всю Україну і все буде добре", — каже херсонка Людмила.