"Чорно-біль" - у херсонській бібліотеці провели захід до 35-річчя Чорнобильської катастрофи

У херсонській бібліотеці імені Лесі Українки відбулася зустріч учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи із читачами книгозбірні та школярами.

Читачі — у бібліотеці, старшокласники онлайн, через платформу зум — у такому форматі чорнобильці поділилися спогадами про те, яким був для них 1986 рік, коли сталася аварія на Чорнобильські атомній електростанції.

— Ми маємо пам`ятати все, що трапилось, щоб запобігти трагедії у майбутньому. Ми намагаємось запрошувати людей різних професій, які з різного боку бачили ситуацію, щоб розуміти, що є військові, які були в цьому епіцентрі трагедії, але є люди, які працювали, як то кажуть "на суші", але вони також робили величезну справу. І про них також варто пам`ятати, — говорить бібліотекарка з масової роботи бібліотеки ім. Лесі Українки Тетяна Машенкова.

Валентина Буйда на момент аварії із родиною жила у Прип`яті. Її чоловік — військовий охороняв атомну електростанцію. Після того, як сталася аварія — заміряв щоденно рівень радіації на АЕС.

— Ми нічого такого не помічали. Було дуже спокійно в місті, інформації нуль. Я тільки від чоловіка вночі дізналась, коли його викликали на службу. Але і тоді ми не сприймали це серйозно. Гарантували ж тоді, що безаварійні ці станції атомні. Тому були впевнені, що все це швидко минеться. Зрозуміли, коли почали хворіти, тоді відчули, — розповідає учасниця ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС Валентина Буйда.

Любов Зосімова 1986 року була у 50-ти кілометрах від Чорнобиля у селищі Поліське. Приїхала туди, щоб годувати тих, хто займався ліквідацією аварії.

— Коли я востаннє дивилася інформацію з розсекречених документів, то радіація у Чорнобилі була 170, на станції 600, а у Поліському 2600. У нас менше мили, прибирали від радіації. 93-го року Поліське все виселили. Було у ліквідацію вкладено багато грошей, життів, здоров`я. Я там була 10 днів, це була норма на той час, — додає Любов Зосімова.

На захід "Чорно-біль" прийшла Тетяна Трояновська, розповідає – коли сталася аварія, нікому не розповідали, що відбувається насправді.

— Я жила у Донецьку на той момент. І 1-го травня ми були на демонстрації. Ніхто нічого не казав. Нічого абсолютно. І нам тільки інженер нашого підприємства казав – там під Києвом щось таке трапилось. Все. Оце була така інформація. Люди яких ти знаєш, з якими спілкувався, які були в Чорнобилі, то їх вже давно немає, — говорить Тетяна Трояновська.

Що відомо:

• 26 квітня 1986-го року в Україні стався вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції.
• Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії.
• За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки.