Чому херсонці повертаються додому
За весь час повномасштабної війни Росії проти України з окупованих територій виїхали сотні тисяч людей. Хтось тікав від обстрілів, а хтось від російських військових. Але пройшов час і якась частина населення почала повертатись. Хтось з-за кордону повертається у свою країну, але залишається на підконтрольній території, а хтось приїжджає в окупацію. Причини бувають різні… Нашій редакції вдалось поспілкуватись з деякими родинами, які вирішили повернутися на Херсонщину та дізнатись, що саме спонукало їх до цього.
Перша сім’я в середині березня виїхали до Вінниці. Пробувши там близько пів року прийняли рішення повернутись додому.
—Нас 4 людини, ми з чоловіком, моя мати та донька. Знімали 2-кімнатну квартиру. Але вже просто не вистачає грошей. Ви бачили, які ціни на житло там? 11 тисяч тільки за квартиру. Наших грошей вистачало тільки на оренду та комунальні. Жили з маминої пенсії та виплат, — жаліється Руслана.
Й дійсно, вартість житла з 24 лютого дуже зросла. Чим далі область знаходиться від бойових дій-тим дорожче оренда. Так ще й з’являлось багато скарг на ріелторів. Говорять, що останні вже брали гроші навіть за перегляд квартири. Близько пів тисячі аби подивитись один варіант.
—Роботу не знайшли, більшість заощаджень витратили, тому і вирішили повертатись. В Херсоні хоч дах над головою свій, - доповнила жінка.
З такою проблемою стикається більшість переселенців, незважаючи на те, куди вони виїхали. Хоч то буде Європа/ Америка чи підконтрольна Україні територія. Роботи на всіх не вистачає. Адже кількість робочих місць в містах залишається майже однаковою, а населення зростає.
—Довго вагалися, як нам зробити. Потім почалися балачки про контрнаступ ЗСУ на півдні. Говорили, що скоро повернуть Херсон і затихли. А коли так стрімко почали відбивати Харків, то ми вже не вагалися, за день зібрались і в дорогу. Віримо, що в окупації пробудемо зовсім трошки,— сказала Руслана.
Ще одна героїня повернулась до Херсону місяць тому. Приїхала з Польщі.
—Побоялась за своє майно. В мене квартира залишилась від батьків,— говорить Марія.
Зі слів жінки, чула, що після референдуму загарбники будуть пусті квартири націоналізувати. Боялась, але вірила, що референдуму не буде.
—Деякий час тому мені зателефонувала сусідка, сказала що в мою квартиру ломились військові та чула як ті між собою обговорювали, що квартира пуста і сюди можна буде повернутись,— розповідає жінка.
Тимчасово проблему вирішили. Сусідка здогадалась вийти та сказати, що квартира не пуста, а дівчина котра там живе на деякий час поїхала до батьків. Про що і повідомила Марію. Жінка намагалась знайти квартирантів, гроші за житло не хотіла брати, просила тільки платити за комунальні, але жильців не знайшла.
—Район в мене не дуже, ніхто там жити не хоче. Мене злякало, що квартиру відберуть, а потім я нікому нічого не доведу.
Говорить дорога була важкою та довгою. Довго не могла заїхати до Херсонщини. А коли була на постах росіян, то взагалі мову відбирало.
—Говорячи з окупантами на їх постах вже шкодувала, що повернулась, це так страшно. Я вірю в ЗСУ і що скоро нас визволять. Краще бути під обстрілами чим в окупації, якщо чесно. Це я вже зрозуміла тут, — сказала Марія.
Вирішувати де краще знаходитись справа кожного. Але віра в те, що зовсім скоро над Херсонщиною замайорить український прапор не дає впасти духом і тим хто був в окупації, і тим, хто сюди повернувся.