Час евакуації. З якими складнощами доводиться боротися біженцям

Останнім часом жителів Херсонської області закликають негайно евакуюватись.  Це потрібно для того, щоб ЗСУ могли почати контрнаступ та щоб вберегти місцевих від обстрілів та провокацій. Ще однією причиною є те, що опалювальний сезон під загрозою . Попри те, що  офіційних «зелених коридорів» за весь час повномасштабного вторгнення РФ не було,  жителі продовжують виїжджати.

—На щастя, люди дослухаються до порад влади. Щодня фіксують виїзд 1000-1200 людей. З 1 по 5 серпня виїхало 5330 людей. Їдуть власним транспортом, також – заручаються допомогою волонтерів,-—заявила віце-прем’єр міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій  Ірина Верещук.

Люди виїжджають на підконтрольну територію власними силами, або за допомогою перевізників. Також з евакуацією допомагають волонтери, які надають місце безкоштовно, але щоб потрапити на такий рейс потрібно довгий час пробути в черзі. 

Чимало людей, що виїхали з окупації скаржаться на те, що дорога довга та складна. Комусь пощастило проїхати шлях в 300+ кілометрів за день, а комусь доводилось стояти по 4-5 днів. У мирний час ця ж дорога займала не більше 5 годин.

Жах та складнощі, які доводиться пройти, щоб дістатись безпечного місця просто лякають. 

Місцева мешканка Юлія у своєму Twitter розповіла, що діставалась до Запоріжжя 5 днів. За цей час їм довелось пройти більше 30 блокпостів, більшість часу провести під пекельним сонцем та пережити багато обшуків.  Щоб пройти тільки один блокпост потрібно було простояти в черзі близько 7 годин.

А от іншій місцевій жительці Ользі пощастило більше. Тому, що вона з дітьми змогла пройти блокпости за 4 години, але проблема була в іншому- знайти перевізника. 

—Щоб виїхати я обдзвонила п’ять перевізників. У трьох була ціна завелика- від 8 до 10 тисяч. Подзвонила іще одному, ціна у нього була в три тисячі, але чекати треба було до кінця серпня і останній – перевізник з яким я виїхала, вони пропонують ціну- це 5 тисяч. Я чекала тиждень і лише тому, що люди не підтвердили свої заявки, звільнилось три місця і я з дітьми виїхала,— розповіла Ольга.

І в такій ситуації не обійтись від людей які хочуть заробити на такій ситуації. Хтось надає життєво необхідні послуги, приносячи користь і оточуючим і собі, а хтось навпаки бачить в цьому тільки гроші.

Заробляють, як на харчуванні так і на місцях в черзі.  Ті, хто годують просять за каву 20 гривень, а за обід з картоплі з м’ясом та борщу в стакані- 50.  А от нахаби, які продають місця в черзі тільки провокують конфлікти.

Під час обшуків у охочих виїхати перевіряють татуювання, гаджети та речі. На гаджетах, через спеціальну програму намагаються відновити на подивитись останні видаленні файли. 

Після перевірок, військові РФ супроводжують  колону з машин, які пройшли всі ці жахи, до « сірої зони».  Дорога там важка як фізично так і морально. Їхати доводиться через повністю згорілі машини, ракети, які просто застрягли в асфальті та міни, котрі потрібно обережно об’їжджати.

Далі йде «  сіра зона». Це ділянка землі, яка непідконтрольна ні одній зі сторін та на якій ідуть бойові дії. Тут потрібно їхати швидко, щоб не потрапити під черговий обстріл. А далі… підконтрольна територія, волонтери, які хоч і зморені від постійної роботи з біженцями, але все одно працюють та допомагають з житлом, їжею та банальним душем. Далі уже кожен вирішує сам, залишатись там, або ж їхати далі. Але це все ж краще, аніж жити в окупації. Ця дорога, це як останнє випробування перед ковтком свободи, яку у нас відібрали.