Олешківські піски бачили перегони на позашляховиках і квадроциклах, приймали групи туристів з різних куточків світу і були декорацією для музичного кліпу та різноманітних фотосесій. Але «космосу» тут ще не було. Саме в стилі фантастики, інопланетного чогось, створив свій перформанс відомий український режисер Влад Троїцький, він же президент «Гогольфесту». Найяскравішу подію нинішнього фестивалю сучасного мистецтва він вирішив присвятити ювілею Незалежності України. Перформансу дав символічну назву — «30 із 40». Зміст дійства в Олешківських пісках досить філософський, як-то кажуть, не для пересічного мозку. Втім, головний меседж лежить на поверхні. Піски, Моїсей, мандри, чи радше блукання, довжиною в 40 років… І ой, як дуже не хочеться, щоб назва від режисера Троїцького виявилася пророчою, і коли залишиться блукати ще десятиліття…

«Ми робимо з натяком на біблейську історію, що Моїсей 40 років водив. Поки рабство не видавилося – помер останній, який знав рабство. І для України теж важливо, це відчуття «совка», такої інфантильності, коли ти маєш перекласти відповідальність за своє життя на когось.

Неважливо, мера звинувачувати, там президента, раду, кого завгодно, будь-якого начальника. І не поставити собі запитання: а я, це ж моє життя, наше життя? І ми з цим своїм життям часто безжально вчиняємо. Тобто, це трохи такий фрагмент мрії, з усіма пристрастями, історією, але головне – це завтра», — пояснив Влад Троїцький.

Площа Олешківських пісків — тисяч гектарів, довжина — 150 кілометрів, а висота кучугур — до 30 метрів. На одній із таких і встановили сцену. Майданчик для виступу нагадує напівсферу. Команда «Гогольфесту» говорить, що змонтувати її в такій локації було надзвичайно непростим завданням. Світлове та звукове оснащення везли декількома вантажівками. Але, мовляв, у тому-то й фішка фестивалю сучасного мистецтва – постійно ускладнювати завдання в плані технічного виконання.

«Не кожен підрядник взагалі здатен робити сцени на пагорбах. Це не так просто, а тим паче — на піску. Плюс, звісно, тут є три величезних проєктори по 26 тисяч люм’єн, які будуть висвічувати весь цей пісок», — розповів директор Гогольфесту Максим Демський.

Для віп-персон організатори передбачили зону зі стільцями. Більшість же глядачів розташувалися на високих барханах. Місця займали за пару годин до дійства. А от Костянтин Дудченко приїхав із вишуканим букетом. Квіти – для дружини Поліни, яка працює в Херсонському театрі ім. М. Куліша і задіяна в перформансі.

«Я просив її все не розказувати, бо мені цікаво дивитися саме під час перформансу», — говорить Костянтин.

Захід розпочинається після 20-ї години. О цій порі вже темно. Напівсферична сцена чудово вписалася в піщаний ландшафт, із підсвіткою вийшов ефект вишуканих декорацій. У центрі – етногурт «DAKHABRAKHA». Наживо звучать відомі композиції колективу.

Протягом всього дійства не зникають кілька людей із лопатами. Асоціації не дають спокою: когось закопують?… Чи, може, щось шукають? А, може, це алегоричний образ країни, яка багато десятиліть шукає свій шлях?…

Триває перформанс півтори години.

А потім артисти анонсують виступ «на біс». Звучить вже весела композиція. Глядачі починають танцювати. Потому діляться враженнями – що буде так атмосферно, уявити не могли.

На жаль, неймовірні враження від «космічного» перформансу в пісках швидко розвіюють проблеми земні. Верх над креативом і людською самовпевненістю взяла природа: у дюнах застряг один із автобусів. І увесь транспорт, що за ним, теж не міг виїхати з пустелі. Із пастки махіну визволяли, відкопуючи колеса лопатами… Квитки на захід коштували до 400 гривень. Організатори сказали – з трансфером виник форсмажор. Нагадаю, був він і минулоріч на Гогольфесті. Тоді живий концерт на трофейному мосту в гідропарку зірвала негода і глядачам, які сиділи на плавзасобах, довелося просто слухати фонограму.

Марина САВЧЕНКО, Новий день
Фото автора.